Меню
Головна
Надвірнянський Деканат
Молитвослов
Правлячий архиєрей
Собор Святого Володимира
Бібліотека
Церковний календар
Дошка оголошень
Шлях до Христа
Шлюбні оповіді
Розпис Собору
Контакти
ФОТО
Притчі
Архів
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Цікаві Сайти
Статті
Християнські фільми
Архиєрей на спокої

Підрозділи
Архів
Архиєрей на спокої
Бібліотека
Головна
Дошка оголошень
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Контакти
Молитвослов
Надвірнянський Деканат
Правлячий архиєрей
Притчі
Розпис Собору
Собор Святого Володимира
Статті
ФОТО
Християнські фільми
Цікаві Сайти
Церковний календар
Шлюбні оповіді
Шлях до Христа

Благовірний великий князь Ігор Чернігівський та Київський (1147)

10501085_1030107510861088_400

Святий благовірний князь Ігор Чернігівський. Середина XII століття була для Русі скорботним часом безперервних міжусобних воєн за Київське князювання двох князівських угруповань: Ольговичів і Мстиславовичів. Всі вони були в близькій спорідненості, всі - правнуки святого благовірного князя Ярослава Мудрого. Мстиславовичі називалися по імені свого батька - святого Мстислава Великого (+ 1132), сина Володимира Мономаха (звідси інша їх назва "Мономашовичі"). Ольговичі називалися по імені Олега Святославовича (+ 1115), прозваного за свою гірку долю "Гори-Славич". Олег Гориславич був син Київського князя Святослава (+ 1076), який брав участь в 1072 році в перенесенні мощей святих страстотерпців Бориса і Гліба (відомості 2 травня) і увійшов в історію Української Православної Церкви як власник двох чудових богословських збірок того часу - «Ізборника Святослава 1073 року» і «Ізборник 1076 року».

10501085_1030107510861088_2_400

У деяких стародавніх месяцесловах і сам князь Святослав шанувався угодником Божим, але особливо прославилися два його онука: преподобний Микола Святоша (+ 1143) і двоюрідний брат його, син Олега Гориславича, - святий князь-мученик Ігор Ольгович (+1147).

10501085_1030107510861088_5_400

Преподобний Микола Святоша і святий Ігор Ольгович представляють два різні шляхи християнської святості в Стародавній Русі. Преподобний Микола, який відрікся від світу і князівських обов'язків, став простим ченцем і мирно спочив, провівши майже сорок років у монастирі. Святий Ігор волею Божою вступив у боротьбу за Київське князювання, мученицьким подвигом повинен був спокутувати спадковий гріх князівських усобиць.

 

10501085_1030107510861088_6_400

У 1138 році великим князем Київським став старший брат Ігора Всеволод Ольгович (прадід святого Михайла Чернігівського). Хоча його князювання тривало всього кілька років і було наповнено безперервними війнами, князь вважав Київ своїм спадкоємним князівством і вирішив передати його в спадщину своєму братові Ігореві. Він посилався при цьому на приклад Володимира Мономаха і говорив, немов навмисно підбиваючи Мономашичів: «Володимир посадив Мстислава, свого сина, після себе в Києві, а Мстислав - брата свого Ярополка. А ось я кажу: якщо мене Бог візьме, то я після себе даю Київ братові моєму Ігорю». Але Бог гордим противиться. Гордовиті слова Всеволода, якого і так не любили кияни, стали приводом для збудження ненависті проти його брата Ігора і всіх Ольговичів. «Не хочемо бути в спадщині», - вирішило київське віче. Злість і гординя князя викликали у відповідь злість і гординю киян: святий Ігор, проти волі залучений у самий центр подій, став невинною жертвою наростаючої ненависті.

 

10501085_1030107510861088_7_400

Грізні події розгорталися стрімко. 14 серпня 1146 року помер князь Всеволод, і кияни цілували хрест Ігореві як новому князеві, а Ігор цілував хрест Києву - справедливо правити народом і захищати його. Але, переступивши хресне цілування, київські бояри відразу ж призвали Мстиславовичів з військом. Під Києвом відбулася битва між військами князя Ігора й Ізяслава Мстиславовича. Ще раз порушивши хресне цілування, київські війська в розпал бою перейшли на сторону Ізяслава. Чотири дні Ігор Ольгович ховався в болотах біля Києва. Там його взяли в полон, привезли в Київ і посадили в поруб. Це було 26 серпня, все його князювання тривало два тижні.

 

10501085_1030107510861088_8_400

В «порубі» (це був холодний дерев'яний зруб, без вікон і дверей; щоб звільнити з нього людину, треба було «вирубати» його звідти) багатостраждальний князь важко занедужав. Думали, що він помре. У цих умовах супротивники князя дозволили «вирубати» його з ув'язнення й постригти в схиму в Київському Феодорівської монастирі. Божою допомогою князь видужав і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у сльозах і молитві.

Боротьба за Київ тривала. Опанована гординею і засліплена ненавистю, жодна зі сторін не хотіла поступатися. Бажаючи помститися роду Ольговичів, а заодно і всім князям, київське віче, рік по тому, в 1147 році, ухвалило розправитися із князем-ченцем.

Митрополит і духовенство намагалися напоумити і зупинити їх. Правив у Києві князь Ізяслав Мстиславович і особливо його брат князь Володимир намагалися запобігти цьому безглуздому кровопролиттю, урятувати святого мученика, але самі піддалися небезпеці з боку запеклої юрби.

 

10501085_1030107510861088_9_400

Повсталі ввірвалися в храм під час святої літургії, схопили Ігора, який молився перед іконою Божої Матері й потягли його на розправу. У воротах монастиря юрбу зупинив князь Володимир. І сказав йому Ігор: "Ох, брате, куди ти?" Володимир же зіскочив з коня, бажаючи допомогти йому, і покрив його корзном (князівським плащем) і говорив киянам: «Не вбивайте, брати». І вів Володимир Ігора до двору матері своєї, і стали бити Володимира». Так оповідає літопис. Володимир встиг заштовхнути Ігора у двір і зачинити ворота. Але люди виламали ворота й, побачивши Ігора "на сінях" (крита галерея другого поверху в древньому київському теремі ), розбили сіни, стягнули святого мученика й убили на нижніх щаблях сходів. Жорстокість юрби була настільки велика, що мертве тіло страждальця піддали побиттю і нарузі, його волочили мотузкою за ноги до Десятинної церкви, кинули там на віз, відвезли й «повалили на торгу».

Так святий мученик віддав Господа дух свій, «і стягнув ризи тлінної людини, і в нетлінну і багатостраждальну ризу Христа зодягнувся". Коли ввечері того ж дня тіло блаженного Ігора було перенесено в церкву святого Михайла, "Бог явив над ним знамення велике, запалилися свічки всі над ним у церкві тій". Наступного ранку святий страждалець був похований у монастирі святого Симеона, на окраїні Києва.

 

10501085_1030107510861088_10901072_10281083107710851072_400

У 1150 році князь Чернігівський Святослав Ольгович переніс мощі свого брата, святого Ігора, у Чернігів і поклав у Спаському соборі.

Чудотворна ікона Божої Матері, іменована Ігорівська, перед якою молився мученик перед вбивством, перебувала у Великій Успенській церкві Києво-Печерської Лаври (святкування їй 18 червня).

Автор: admin
Дата створення: 2011-10-02
Рубрика: Новини
Перегляди: 2254
Перейти до початку сторінкиПерейти на головну сторінку
Пошук

Вхід
Вхід [Login]

Пароль [Password]


Наш банер

Наші друзі

bogoslov.cv.ua

cerkva.te.ua



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання







Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ


Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Газета Галичина



КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин

Молитва иконе Спасу Вседержителю (часовня)





| Головна || Надвірнянський Деканат || Молитвослов || Правлячий архиєрей || Собор Святого Володимира || Бібліотека || Церковний календар || Дошка оголошень || Шлях до Христа || Шлюбні оповіді || Розпис Собору || Контакти || ФОТО || Притчі || Архів || Закон України Про свободу совісті та релігійні організації || Законодавство України || Цікаві Сайти || Статті || Християнські фільми || Архиєрей на спокої |