Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці (1073) - одна з найдавніших явлених ікон в Українській Православній Церкві. Пресвята Богородиця вручила її чотирьом візантійським зодчим, які в 1073 році принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли в печеру до преподобним і запитали: «Де хочете ви збудувати церкву?» Святі відповіли: «Ідіть, Господь призначить місце». - «Як ви, пророкуючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? - Здивувалися зодчі. - А ще дали нам стільки золота». Тоді преподобні закликали всю братію і почали розпитувати греків, кажучи: «Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?» Зодчі стали розповідати: «Одного разу, коли ми спали в своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного з нас благовидні юнаки та сказали: «Кличе вас Цариця у Влахерні». Ми прийшли всі в один час і, розпитавши один одного, дізналися, що ту ж промову Цариці чув кожен з нас і одні й ті ж послані були в кожного з нас зокрема. Нарешті ми побачили Царицю з безліччю воїнів. Ми вклонилися Їй, і Вона сказала: «Я хочу побудувати Собі Церкву на Русі, в Києві, і ось, велю вам це зробити. Візьміть золота на 3 роки». - Ми ж, поклонившись, запитали: «Пані, Царице! Ти посилаєш нас в чужу країну, до кого ми там прийдемо?» - Вона відповідала: «Я посилаю вас ось з ними, з Антонієм і Феодосієм». - Ми здивувалися: «Навіщо ж, Пані, Ти даєш нам золота на 3 роки? Їм і накажи піклуватися про нас, що нам їсти і що нам пити, і нас обдарувати, чим Сама знаєш». - Цариця заперечила: «Цей, Антоній, тільки благословить і відійде від цього світу у вічний спокій. А цей, Феодосій, відійде після нього через 2 роки. Отже, беріть золота з надлишком. А що до того, щоб вшанувати вас, то ніхто не може зробити це так, як Я. Дам вам те, чого і вухо не чуло, і очі не бачили і що на серце людині не сходило. Я Сама прийду подивитися на Церкву і буду в ній мешкати». - Вона дала нам також мощі святих мучеників: Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арени, Якова, Феодора - і сказала: «Це покладіть в основу». - Ми взяли золота більше, ніж нам потрібно було, і Вона сказала: «Вийдіть на двір, подивіться величину Церкви». - Ми вийшли і побачили Церкву у повітрі. Увійшовши знову до Цариці, ми вклонилися і сказали: «Пані Царице, яке ім'я Церкви?» - Вона відповіла: «Я хочу назвати її своїм ім'ям». - Ми не сміли запитати, як Її Ім'я, але Вона знову сказала Сама: «Богородична буде Церква». - І, давши нам цю ікону, сказала: «Вона буде в ній намісною». Ми вклонилися їй і пішли до свої домівок, несучи з собою ікону, отриману з рук Цариці ». Вислухавши це, всі прославили Бога, і преподобний Антоній сказав: «Діти, ми ніколи не виходили з цього місця. Благовидні юнаки, які покликали вас, були святі Ангели, а Цариця у Влахерні - Сама Пресвята Богородиця. А що до наших постатей і золота, котре немов ви отримали від нас, то Господь відає, як Він зволив створити це зі Своїми рабами. Благословеним є ваш прихід, добру супутницю ви маєте, чесну ікону Володарки». Три дні молився преподобний Антоній, щоб Господь Сам вказав йому місце для церкви. Після першої ночі по всій землі була роса, а на святому місці сухо. Наступного ранку по всій землі було сухо, а на святому місці роса. На третій ранок, помолившись, благословили місце і виміряли золотим поясом ширину і довжину церкви. (Цей пояс ще давно приніс варяг Шимон, якому було видіння про будівництво церкви.) Вогонь, який зійшов з Неба за молитвою преподобного Антонія, вказав, що Богу до вподоби цей задум. Так було покладено початок Божественної Церкви.

Ікона Успіння Пресвятої Богородиці прославилася чудесами. Двоє друзів, Іван та Сергій, побраталися перед нею. Через багато років Іван смертельно захворів. Він віддав свою частину майна в Печерський монастир, а частину 5-річного сина передав на збереження Сергію, йому віддав і сина Захарія на піклування. Коли Захарії виповнилося 15 років, він захотів узяти належне йому майно, але Сергій наполегливо говорив, що Іван все роздав жебракам. Він дійшов до того, що прийшов в Успенську церкву і присягнув перед чудотворною іконою, що не брав нічого. Коли він захотів поцілувати ікону, то не зміг наблизитися до неї; пішов до дверей і раптом закричав: «Святі Антоній і Феодосій! Не кажіть вбивати мене цьому немилостивому і моліться Володарці Пресвятій Богородиці, щоб Вона відігнала від мене цю безліч бісів, яким я відданий. Хай беруть золото і срібло: воно запечатане в моїй кліті». Захарія віддав все майно в Печерський монастир, де й сам постригся. З тих пір нікому не давали клястись чудотворною іконою. Ікона не раз захищала країну від навали ворогів. У 1677 році, коли турки облягали Чигирин і Києву загрожувала небезпека, ікону майже протягом всього дня 27 серпня обносили навколо міста. Богородиця благословляла війська, які йшли на Полтавську битву 1709 р.). У 1812 році ікону знову обносили навколо Києва.