Меню
Головна
Надвірнянський Деканат
Молитвослов
Правлячий архиєрей
Собор Святого Володимира
Бібліотека
Церковний календар
Дошка оголошень
Шлях до Христа
Шлюбні оповіді
Розпис Собору
Контакти
ФОТО
Притчі
Архів
Закон України Про свободу совісті та релігійні організації
Законодавство України
Цікаві Сайти
Статті
Християнські фільми
Архиєрей на спокої

Підрозділи
Чи є у Бога план для тебе?

НА ДОПОМОГУ НАРЕЧЕНИМ, ТАЇНСТВО ШЛЮБУ

img_venchanie_400

Шлюб є Таїнство, в якому за добровільною (перед священиком і Церквою) згодою нареченого і нареченої жити спільно благословляється їхній шлюбний зв'язок в образі духовного союзу Христа з Церквою, ви­прошується і подається Благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності і для благословенного народження та християнського вихован­ня дітей.

Шлюб установлений Самим Богом ще в раю. Після створення Адама і Єви "благословив їх Бог і сказав їм Бог: плодіться і розмножуй­тесь, і наповнюйте землю і володійте нею" (Бут. 1, 28).

Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській. Він також говорив: "Бог сотворив за образом Своїм люди­ну, чоловіком і жінкою створив їх (Див.: Бут. 1, 27). І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого і матір і прилучиться до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом (Див.: Бут. 2, 24). Тож вони вже не двоє, а одна плоть. Отже, що Бог з'єднав, того людина нехай не розлу­чає" (Мф 19, 4-6).

Св. апостол Павло каже: "Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви" (Еф. 5, 31-32).

Союз Ісуса Христа з Церквою ґрунтується на любові Христа до Церк­ви і на повній відданості Церкви волі Христовій. Тому чоловік зо­бов'язаний самовіддано любити дружину, а дружина зобов'язана доб­ровільно, тобто з любов'ю, коритися чоловікові.

"Чоловіки, - каже апостол Павло, - любіть своїх жінок, як і Хрис­тос полюбив Церкву і віддав Себе за неї... Бо хто любить свою жінку, любить самого Себе (Еф. 5, 25, 28). Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос Глава Церкви, і Він же Спаситель тіла" (Еф. 5, 22-23).

Тому подружжя (чоловік і жінка) зобов'язані на все життя берегти взаємну любов і повагу, взаємну відданість і вірність.

Добре християнське шлюбне життя є джерелом особистого і суспільного блага.

Сім'я є основою Церкви Христової.

Таїнство шлюбу не обов'язкове для всіх, але особи, які добровільно  залишаються неодруженими (самотніми), зобов'язані проводити чисте, непорочне і  дівственне життя, яке, за вченням Слова Божого, вище за шлюбне життя  і є одним з найбільших подвигів (Див.: Мф 19, 11-12; 1 Кор. 7, 8, 9, 26,.  32, 34, 37, 40 та ін.).

ЧИН ШЛЮБУ

Таїнство шлюбу здійснюється посеред церкви перед аналоєм, на якому знаходяться хрест і Євангеліє, і при цьому бувають спочатку заручини, а слідом за цим вінчання. За­ручини здійснюються так. Наречений стає праворуч, наречена – ліворуч. Священик тричі благословляє їх запаленими свічками і дає їм у руки ці свічки як знаки подружньої любові, благословенної Господом. Після молитви до Бога про дарування усяких благ і милостей зарученим і щоб Він благословив їхні заручини, з'єднав і зберіг їх у мирі та однодумності, священик благословляє й заручує  їх обручками (перстенями), заздалегідь покладеними на тетрапод для освячення. Наречені беруть ці обручки як священну запоруку та знак непорушності того подружнього союзу, в який вони хочуть вступити. За заручинами йде вінчання. При цьому священик мо­лить Господа благословити шлюб і послати на тих, що вступають у нього, Свою Небесну Благодать. Як видимий знак цієї Благодаті, він покладає на них вінці, а потім тричі благословляє їх обох разом, промовляючи: "Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх". У посланні апостола Павла, яке читається, говориться про важливість Таїнства шлюбу і про взаємні обов'язки чоловіка й жінки, а в Єван­гелії – про присутність Самого Господа на Шлюбі у місті Кані. Поєднуючись шлюбом, вони п'ють вино з однієї поданої їм чаші, на знак того, що віднині вони повинні жити однодушно, поділяючи радість і горе. Триразове ж обходження їх за священиком навколо аналоя служить знаком духовної радості і торжества.

 

СВЯТЕ ТАЇНСТВО СПОВІДІ

По домовленості з душпастирем наречені за певний час до звершення Таїнства Шлюбу приступають до Таїнства Сповіді та Святого Таїнства Причастя.

 Свята Сповідь — це Таїнство, в якому наречені з щирим жалем сповідаються, тобто визнають свої гріхи перед Богом в присутності священика і через священика одержують прощення від Самого Господа Ісуса Христа.

Ісус Христос дав святим апостолам, а через них і всім священикам владу відпускати (прощати) гріхи: "Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите, залишаться" (Ін 20, 22-23).

Ще Іоан Хреститель, готуючи людей до прийняття Спасителя, про­повідував "хрещення на покаяння для відпущення гріхів... І всі хрести­лися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої" (Мк 1, 4-5).

Святі апостоли, отримавши на це владу від Господа, звершували Таїнство Сповіді: "Багато хто з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої". (Діян. 19, 18).

Для отримання прощення (відпущення) гріхів від наречених, які спові­дуються (каються) вимагається: примирення з усіма ближніми, щирий жаль через свої гріхи і усне сповідання їх, твердий намір виправити своє життя, віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя.

Для того, щоб одержати відпущення гріхів у святому Таїнстві Сповіді, нареченим, які сповідаються, треба приготуватися до неї щирою молитвою, постом і примиренням з усіма людьми. Це допомагає заглянути в себе, побачити свої гріхи і пізнати серед них головну свою гріховну недугу. Усвідомивши свої провини, наречені повинні відчути щирий жаль і біль душевний за них, осудити гріхи і, з вірою в Бога і надією на Його милосердя, твердо вирішити відкину­ти гріхи й почати нове подружнє життя в Бозі.

Щоб полегшити собі Сповідь, слід готу­ватися до неї та обдумувати свої гріхи за порядком заповідей Божих, наприклад:

ОСОБИСТИЙ ІСПИТ СУМЛІННЯ ДЛЯ МОЛОДІ

Згрішили  проти Бога:

Чи вірю, що Бог мене любить і цікавиться цілим моїм життям?

Чи вірю, що Він може вибачити кожний гріх?

Чи живу так, як ніби я не потребував Бога - чи довіряю лише своїм силам, чи вважаю, що все залежить лише від мене, що тільки я знаю, що для мене добре?

Чи забуваю, що Бог звертає увагу на мої старання, а не на мої досягнення?

Чи шукаю Бога з усіх моїх (скромних) сил?

Чи забуваю про те, що завжди маю молитись, незважаючи на те погано мені чи добре?

Чи тільки прошу про щось, забуваючи про подяку і прославлення?

Чи обмежую молитву лише до вивчених (Отче наш, Богородице, Діво), не поєднуючи розмову з Богом з моїм життям, проблемами?

Чи вибираю з Його вчення тільки те, що мені відповідає і що мені легко виконати?

Чи відкидаю таїнства або не приймаю їх важливість (рідко сповідаюсь, рідко приймаю Причастя, не ходжу на Службу Божу)? Чи користаю з Божих Ласк, даних мені у Таїнствах?

Чи приймаю Причастя з тяжким гріхом на совісті, не висповідавшись (приховавши його)?

Чи сміюсь зі святих речей (наприклад: дурні жарти)?

Чи приймаю участь у Службі Божій лише як глядач – не поглиблюю її розуміння?

Чи признаюсь до моєї віри, не стидаюся її, не боюсь визнати (наприклад у учбовому закладі)?

Чи читаю Святе Письмо?

Чи хочу любити Бога, але відкидаю потребу Церкви, спільноти?

Чи звинувачую Церкву, священиків за те, що важке і незрозуміле?

Чи намагаюсь впоратись з сумнівами віри про Бога і Церкву? Чи шукаю на них відповідь?

Як виглядає моя участь у вивченні Закону Божого?

Чи шаную світ, природу (Боже створіння) - чи знущаюся над тваринами, нищу природу, чи стосується мене чистота навколишнього середовища?

Чи вірю у забобони (чорний кіт, пусті відра)?

Чи вірю у ворожіння, гороскопи, талісмани, сни? Чи викликаю духів, чи вірю в це?

Чи дотримую постів (не споживаючи м'ясних продуктів у п'ятницю та середу на протязі року)?

Чи танцювали та розважалися під час Великого посту?

Згрішили проти ближнього

Чи я є егоїстом, шукаю тільки власного добра, а інші люди є лише засобом, щоб я міг дійти до моїх цілей?

Чи вибираю тільки ті знайомства, котрі приносять мені приємність чи користь?

Чи не слухаю інших, не намагаюсь їх зрозуміти, чи хочу завжди бути правим і мати останнє слово? Чи люблю завжди бути в центрі уваги?

Чи маю час для тих, хто мене потребує, чи відмовляю в допомозі, ввічливості, чи не бачу потреб інших, особливо тих, котрі мене не цікавлять?

Чи гостро критикую людей, чіпляю їм якісь прізвиська, оцінюю?

Чи я скупий (неохоче позичаю чи даю іншим, коли вони потребують)?

Чи не переслідую інших за їх погляди?

Чи нищу спільну власність (в школі - парти, книжки; на вулиці - лавки)?

Чи вибачаю і чи вмію сказати «вибач», чи зізнаюсь у своїх провинах?

Чи брешу, перебільшую у своїх розповідях?

Чи добре виконую свої обов'язки?

Чи люблю пліткувати, обмовляти когось? Чи висміюю слабших або «дивних»?

Чи зраджую чужі таємниці, використовую отриману інформацію проти інших?

Чи зрадив (зрадила) дівчину (хлопця), друзів?

Чи я заздрю - відвертаюсь від тих, хто є цікавішим, кращим за мене?

Чи я чесний?

Чи чесно заробляю гроші, чи не підкрадаю у батьків, чи не краду дрібниць у магазині?

Чи заробляю на людській слабкості (продаю наркотики, розповсюджую блудні картинки та фільми, алкоголь)?

Чи віддаю позичені речі

Чи вмію дякувати, чи бачу, як багато для мене роблять інші?

Чи вмію стримувати свій гнів? Чи шукаю помсти, чи вмію керувати своїми емоціями?

Чи намагаюсь зрозуміти моїх батьків, їх проблеми, чи бачу їх потребу, чи вмію показувати їм мою любов і вдячність?

Чи сварюся з батьками без потреби через якісь дрібниці, щоб їм показати, що я кращий від них?

Чи я готовий (готова) використати все (гроші, сила, удавання когось іншого), щоб здобути дівчину (хлопця)?

Чи використовую інших для заспокоєння моїх хтивих потреб? (наприклад змушую когось до блуду, називаючи це любов'ю)?

Чи трапляються мені блудні гріхи? (блудодійство, контакти протиприродні)?

Чи «звалюю» на інших відповідальність за мої проблеми, чи хочу, щоб їх розв'язували за мене інші, чи вимагаю від моїх друзів, щоб вони мені допомагали?

Чи намовляю інших до гріха, до зла (до переривання вагітності, алкоголю, блуду, крадіжки, брехні)?

Згрішили  проти себе:

Чи вірю, що в мені є багато добра, чи бачу його, чи розвиваю, чи обдаровую інших тим, чим я є багатий; чи бачу тільки свої вади?

Чи я люблю себе, чи приймаю себе таким, яким я є; чи я маю претензії до Бога, що створив мене саме таким?

Чи не втікаю від правди про себе: без кінця звинувачую себе або інших за те, що в мене не виходить? Чи весь час порівнюю себе з іншими?

Чи думаю про сенс і ціль мого життя?

Чи не відкладаю прийняття рішень на пізніше?

Чи я є невідповідальним?

Чи марную час: не планую мій день, живу, не маючи часу на думки, тишу?

Чи нервуюся, коли щось в мене не виходить?

Чи я лінивий, чи легко знеохочуюсь?

Чи я не марную своїх здібностей (списую, не роблю домашніх завдань)?

Чи не відпочиваю бездумно, марнуючи час?

Чи вмію з себе сміятись, чи нервуюсь коли це роблять інші?

Чи підтримую контакти лише з тими, котрі мене жаліють, а не хочу знати тих, хто вимагає від мене чогось?

Чи весь час думаю, що я гірший від інших, що маю більші проблеми з собою, чи весь час попадаю в депресію?

Чи я живу у реальному світі, чи не втікаю у свої мрії чи фантазії?

Чи звертаю особливу увагу на речі матеріальні (гроші, одяг), чи стають вони найважливішими у моєму житті?

Чи хибно виховую свою зрілість (блудні картинки та фільми, нечисті думки, рукоблудство, нечисті віртуальні знайомства через Інтернет)?

Чи шаную своє здоров'я (цигарки, алкоголь, наркотики, не займаюсь спортом)?

Чи дбаю про особисту культуру (чи вживаю вульгарні слова)?

Чи дотримую дане собі слово (наприклад: кидаю палити, берусь за навчання)?

УВАГА: Все подане вище

не є запитаннями Священика під час Сповіді,

а лише Ваш власний аналіз гріховності і зразок Вашої Сповіді.

 

Так наречені повинні самі з усією щирістю і покаянням сердечним виспові­дати перед своїм духовним отцем гріхи свої, нічого не затаюючи, подібно до того, як хворий говорить про всі свої недуги, щоб одержати ліки від них і видужати.

Звільнившись від гріховного тягаря, наречені приймуть від духівника епітимію (або покуту) щодо необхідних побожних подвигів і, одержавши прощення своїх гріхів, удос­тояться приступити до причастя святих Таїн Тіла і Крови Христових не на суд або на осуд, а на життя вічне.

Без сповіді Православна Церква не до­пускає своїх віруючих до Причастя. Пока­яння сполучається з постом.

Кожен православний християнин пови­нен сповідатися і причащатися не менше одного разу на рік — у Великий піст.

 

МОЛИТВИ ПЕРЕД СПОВІДДЮ

( Вивчити )

Всі тайни свого серця я розкриваю пе­ред Тобою, Суддею моїм. Отож, зглянься на покору мою, зглянься на смуток мій, зглянься на каяття моє і помилуй мене, Милосердний, Боже отців наших.

Приступивши до священика, перехрестись, поцілуйте святий хрест, покладіть два пальці пра­вої руки на Євангеліє і сповідайтеся перед Спасителем Ісусом Христом.

( Вивчити )

Я, грішна людина, сповідаюсь Господу Богу Всемогутньому, в Тройці Святій Єди­ному, Пречистій Діві Марії, святому Ангелові-Охоронителеві моєму, всім святим і тобі, отче духовний, в усіх гріхах своїх, яки­ми я прогнівив Господа Бога мого від попередньої моєї Сповіді: ділом, словом, дум­кою, всіма моїми почуттями, вільно і не­вільно, свідомо і несвідомо.

Прошу, отче духовний, ваших молитов пе­ред Христом Спасителем моїм за всі гріхи мої.

Тут можеш сказати отцеві духовному все те, що непокоїть тебе, затуманює розум твій і дум­ки чисті, християнські, і те, що тягне тебе до гріхів і до діл лукавих.

Коли отець духовний відпускає гріхи твої, тоді поклади праву руку твою до серця свого і промов:

( Вивчити )

Боже, будь милостивий до мене грішно­го і прости мені всі гріхи мої, як простив Ти, з Свого чоловіколюбства: митареві, фа­рисеєві, блудниці і Савлові, що гнав Тебе.

МОЛИТВА ПІСЛЯ СПОВІДІ

( Вивчити )

Слава, честь і поклоніння Тобі, безконеч­но Милосердний Боже, що зглянувся ласка­во на мої сльози каяття і не погордував моїм розкаяним серцем. Ти очистив мою душу і прийняв мене негідного за Свою дитину.

Але Ти, Боже, знаєш мою нестійкість, знаєш також силу та завзятість ворогів душі моєї, тому благаю Тебе: подай мені силу витримати спокуси світу цього, подай моє­му розумові світло, щоб я вже ніколи не зійшов з дороги святих заповітів Твоїх, щоб я лише Тебе одного любив і Тобі єдиному служив у всі дні життя мого. Амінь.

ТАЇНСТВО ПРИЧАСТЯ

Причастя є Таїнство, в якому наречені, у вигляді хліба і вина, приймають (споживають) істинне Тіло і Кров Господа Ісуса Христа і через це таємниче з'єднується з Христом і стає причетни­ками вічного життя.

Таїнство Святого Причастя установив Сам Господь наш Ісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань і смерті. Він Сам звершив це Таїнство: "Взявши хліб і подякувавши (Богу Отцю за всі Його ласки до роду людського), розламав і подав ученикам, про­мовивши: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, по­дав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене" (Див.: Мф 26, 26-28; Мк 14, 22-24; Лк 22, 19-24; 1 Кор.11, 23-25).

Так Ісус Христос, встановивши Таїнство причастя, заповідав учени­кам звершувати його завжди: "Це чиніть на спомин про Мене".

У розмові з народом Ісус Христос сказав: "Якщо не будете спожи­вати плоті Сина Людського і не будете пити Його крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою плоть і п'є Мою кров, має життя вічне, — і Я воскрешу його в останній день. Бо плоть Моя є істинною їжею, і кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою плоть і п'є Мою кров, в Мені перебуває, і Я в ньому" (Ін 6, 53~56).

Згідно з заповіддю Христовою, Таїнство причастя постійно звер­шується у Церкві Христовій і звершуватиметься до кінця віку за бого­служінням, яке називається літургією, під час якої хліб і вино, силою та дією Духа Святого, перетворюються, або переосутнюються на істинне Тіло й істинну Кров Христову.

Хліб для причастя вживається один, бо всі віруючі у Христа склада­ють одне тіло Його, главою якого є Сам Христос. "Один хліб, і нас ба­гато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба", - каже апос­тол Павло (1 Кор. 10, 17).

Перші християни причащалися кожної неділі, але тепер не всі мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Однак Свята Церква за­повідає причащатися у кожен піст і не рідше одного разу на рік.

До Таїнства Святого Причастя наречені повинні підготувати себе говінням, яке полягає у обов’язковому відвідуванні трьох чергових недільних Літургій (на першій з них подають Шлюбні Оповіді), молитві, постуванні, примиренні з усіма, а потім - сповіддю, тобто очищенням своєї совісті в Таїнстві покаяння.

Таїнство Святого Причастя по-грецьки називається євхаристією, тобто "подякою".

ЧИН ПОКАЯННЯ І ПРИЧАСТЯ

Наречені, приступаючи до цих Таїнств, спочатку постяться протягом трьох днів і відвідує Служби Божі (три неділі до звершення Таїнства, в яких зачитуються подані ними Шлюбні Оповіді), згадуючи свої гріхи, сумують і молять Господа про помилування їх. Потім у призначений час вони приходять до священика, що здійснює сповідь біля аналоя, на якому лежать хрест і Євангеліє, і каються у гріхах. Священик, бачачи чистосердечне покаяння молодят, покладає кінець єпитрахилі на схилену голову і читає відпускну молитву, прощаючи гріхи від імені Само­го Ісуса Христа та осіняючи сповідників хресним знаменням. Поцілував­ши хрест, сповідник відходить із заспокоєним сумлінням і благає Господа сподобити його причаститися св. Таїн.

Таїнство Причас­тя здійснюється під час Літургії. Всі сповідники повторюють за священиком молитву перед причастям, а потім благоговійно підходять до Святої Чаші і причащаються Святих Таїн, споживаючи у вигляді хліба і вина істинне Тіло Христо­ве й істинну Кров Христову.

Після Причастя, крім подяки, що возноситься за Літургією, чита­ються ще від імені причасників особливі подячні молитви.

НЕОБХІДНО ВИВЧИТИ:

З Таїнства Шлюбу

Священик: Чи ти ( ім’я ) з своєї доброї волі, а не з примусу, маєш намір і тверду думку взяти собі за дружину цю ( ім’я ), яку тут перед собою бачиш?

Наречений відповідає: Так, маю, чесний отче.

Священик: Чи не обіцяв ти іншій одружитися з нею?

Наречений відповідає: Не обіцяв.

Священик: Чи ти ( ім’я ) з своєї доброї волі, а не з примусу, маєш намір і тверду думку взяти собі за мужа цього ( ім’я ), якого тут перед собою бачиш?

Наречена відповідає: Так, маю, чесний отче.

Священик: Чи не обіцяла ти іншому одружитися з ним?

Наречена відповідає: Не обіцяла.

ШЛЮБНА ПРИСЯГА

Наречений: Я, ( ім’я ), беру собі тебе, ( ім’я ), за дружину, і обіцяю тобі любов, вірність і чесність подружню, і не залишу тебе аж до смерті; в цьому допоможи мені, Боже, в Тройці Святій Єдиний, і всі святі.

 

Наречена: Я, ( ім’я ), беру собі тебе, ( ім’я ), за мужа, і обіцяю тобі любов, вірність, чесність і послух подружній, і не залишу тебе аж до смерті; в цьому допоможи мені, Боже, в Тройці Святій Єдиний, і всі святі.

 

АПОСТОЛ

важно прочитайте)

Браття, дякуйте завжди за все Богові й Отцеві, в імя Господа нашого Ісуса Христа, підкоряючись один одному в страху Божому. Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господу, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христові, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна. Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від костей Його. Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви. Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе, а жінка нехай кориться своєму чоловікові. (Ефес 5, 20-33)

 

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ

1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола і нічого подібного до нього, не поклоняйся і не служи йому.

3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.

4. Шість днів працюй і роби всі діла твої, а день сьомий — Господу Богу твоєму.

5. Шануй батька твого і матір твою - і добро тобі буде, і довго житимеш на землі.

6. Не вбивай.

7. Не перелюбствуй.

8. Не кради.

9. Не свідчи неправдиво проти ближ­нього твого.

10. Не жадай нічого того, що належить ближньому твоєму.

 

ДВІ ГОЛОВНІ БОЖІ ЗАПОВІДІ

1. Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією дум­кою твоєю.

2. Люби ближнього твого, як самого себе.

ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА

1. Блаженні убогії духом, бо їх є Цар­ство Небесне.

2. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

3. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

4. Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться.

5. Блаженні милостиві, бо вони поми­лувані будуть.

6. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

7. Блаженні миротворці, бо вони сина­ми Божими назвуться.

8. Блаженні гнані за правду, бо їх є Цар­ство Небесне.

9. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво — Мене ради. Ра­дуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на Небесах.

 

ЦЕРКОВНІ ЗАПОВІДІ

1. Установлені свята святкуй.

2. В неділю і свята на Службі Божій обов'язково бувай.

3. Установлених постів дотримуйся.

4. Сповідайся та причащайся святих і Божественних Таїн Христових не рідше од­ного разу на рік (найкраще — в дні Велико­го посту).

5. Розваги з музикою і весілля в заборо­нені дні і в дні посту не справляй.

 

ІСТИНИ ВІРИ

Бог є Єдиний, що все створив, всім ке­рує, про все піклується і все тримає в пра­виці Своїй.

Бог є в трьох Особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Всі три Особи є в Святій Тройці Єдині.

Син Божий, Ісус Христос,  родився  від  Пренепорочної і Пречистої Діви Марії, від Неї прийняв людське тіло і став чоловіком. Страж­дав і помер на хресті за нас і за наші гріхи, був похований у гробі і воскрес на третій день, а після сорока днів вознісся на небо.

Дух Святий, що походить від Отця, зійшов на апостолів і животворить Святу Христову Церкву.

Для осягнення спасіння потрібні: благо­дать Божа, віра і добрі діла.

Після смерті душі людські перебувають в оселях святих, уготованих від віків От­цем Небесним, або в місці, приготованому дияволові і слугам його.

Церква, яку заснував Ісус Христос на землі і що Він керує нею, як її Глава, дією благодаті Духа Святого через єпископів і священиків, є Єдина, Свята, Соборна і Апостольська.

Українська Православна Церква, як і всі Помісні Православні Церкви, є Єдина Свята Соборна Апостольська Церква.

 

СІМ СВЯТИХ ТАЇНСТВ, УСТАНОВЛЕНИХ ІСУСОМ ХРИСТОМ

1. Хрещення.

2. Миропомазання. 3. Сповідь.

4. Причастя святих Таїн Тіла і Крови Христових.

5. Маслосвяття (соборування).

6. Шлюб.

7. Священство.

 

ЧЕСНОТИ ХРИСТИЯНСЬКІ

1. Віра.

2. Надія.

3. Любов.

4. Мудрість.

5. Справедливість.

6. Терпіння.

7. Стриманість.

 

СІМ ДІЛ ТІЛЕСНОГО МИЛОСЕРДЯ

1. Голодного нагодувати.

2. Спраглого напоїти.

3. Нагого одягнути.

4. Подорожнього прийняти і нагодувати.

5. Недужого відвідати.

6. Ув'язненого у тюрмі відвідати.

7. Померлого поховати.

 

СІМ ДІЛ ДУХОВНОГО МИЛОСЕРДЯ

1. Грішника направити.

2. Нерозумного навчити і допомогти пізнати правду.

3. Ближньому добру пораду дати.

4. Засмученого втішити.

5. Особисту кривду терпляче зносити.

6. Заподіяну кривду щиросердно простити.

7. За живих і мертвих помолитися.

ГОЛОВНІ ГРІХИ І ПРОТИЛЕЖНІ ЇМ ЧЕСНОТИ

Гординя.                                                     Скромність, смиренність.

Скнарість, жадібність.                               Щедрість.

Перелюбство, блуд.                                   Чистота (тілесна та духовна).

Заздрість.                                                    Доброзичливість.

Нестриманість.                                          Поміркованість.

Гнів, дратливість.                                       Лагідність, доброта.

Лінощі.                                                       Працелюбність.

 

ГРІХИ ПРОТИ СВЯТОГО ДУХА

Нерозкаяність у гріхах аж до смерти, свідоме протистояння Богові.

 

УМОВИ ДОБРОЇ СПОВІДІ

Вияв совісти.

Каяття і жаль за гріхи.

Обітниця виправитись і не повторювати гріхів.

Щира сповідь.

 

ОСТАННЕ, ЩО НЕ МИНЕ КОЖНУ ЛЮДИНУ

Смерть. Суд Божий.

 

СИМВОЛ ВІРИ

Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержи­теля, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця наро­дився перше всіх віків.

Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

Він для нас, людей, і ради нашого спа­сіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес на третій день, як було написано.

І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчо­го, що від Отця походить, що Йому з От­цем і Сином однакове поклоніння і одна­кова слава, що говорив через пророків.

В Єдину, Святу, Соборну і Апостольсь­ку Церкву.

Визнаю одно хрещення на відпущення гріхів.

Чекаю воскресіння мертвих.

І життя будучого віку. Амінь.

 

ПОЯСНЕННЯ
ДО СИМВОЛУ ВІРИ
СВЯТИТЕЛЯ ІЛАРІОНА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО

Вірую в Єдиного Бога, Який славиться в Тройці: в Отця ненародженого, безпочаткового, безконечного; в Сина народженого, теж безпочаткового і безконечного; в Духа Святого, Який виходить із Отця і являєть­ся в Сині, теж безпочаткового і рівного Отцю і Сину; в Тройцю Єдиносущну, але роздільну лицями, Тройцю іменами, але Єдиного Бога. Не зливаю розділення, ані єдности не розділяю, бо єднаються Вони несумісно і розділяються нероздільно. Отець тому так називається, що ненарод­жений; Син - що народжений; Дух же Свя­тий — що виходить, не одходячи. Не буває ані Отець Сином, ані Син Отцем, ані Дух Святий — Кожному своє, несумісно суще, крім Божества. Бо єдине Божество в Тройці, єдине владицтво Його, єдине Царство Його; спільно Трисвяте Воно для херувимів, спільний поклін Йому од ангелів і людей, єдина Йому слава і дяка од всього світу.

Того Єдиного Бога відаю і в Того вірую. В Його ж ім'я і охрестився, в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. І що прийняв од писань святих отців, того й навчився. І вірую, і визнаю, що Син, благоволінням Отця і Святого Духа хотінням, зійшов на землю спасти рід людський, від небес і Отця не одлучився, і Святого Духа отіненням  вселився в утробу Діви Марії, і зачався, як Сам тільки знає, і народився без сімені чо­ловічого, Матір Дівою зберігши, як і го­диться Богу, — і при народженні, і перед народженням, і по народженні, синівства не одкинувши.

Визнаю, що на небесах Він був без Ма­тері, а на землі без Отця, вигодувався як людина і виховувався, і був людиною істин­ною, не привидом, а істинно в нашій плоті, сповна Бог і сповна людина, у двох єствах і хотінні волі. Од того, що було, не одступився, а те, чого не було, взяв на Себе, і пост­раждав плоттю як людина заради мене, і, без страсті перебувши, вмер, безсмертний, аби мене, мертвого, оживити; зійшов у пек­ло, аби прадіда мого Адама визволити і обо­жити, а диявола зв'язати, постав як Бог, вий­шов з-між мертвих як переможець, Христос, Цар мій, триденно, і, з'явившись багато разів ученикам Своїм, зійшов на небеса до Отця, од Якого невідлучним був, і сів пра­воруч од Нього. Сподіваюся, що Він знову прийде з небес, але не таємно, як раніше, а в славі Отчій, з небесними воїнами. І мертві на голос ангельський зустрічати Його вийдуть. І буде Він судити живих і мертвих і віддавати кожному за ділами його.

Вірую ж і в сім Соборів православних святих отців. Того, кого вони одкинули, і я одмітаю; того, кого вони прокляли, і я про­клинаю, а що на письмі вони передали нам, те я приймаю. Святу ж і Преславну Діву Марію Богородицею нарікаю, шаную і з вірою поклоняюся їй, і на святій іконі її Господа мого Немовлям на лоні її бачу і веселюся; розп'ятого Його бачу і радуюся; на воскреслого Його, і як восходить на не­беса, дивлячись, здіймаю руки і поклоняю­ся Йому. Також і угодників Його святих ікони бачачи, славлю Того, Хто спас їх, мощі їхні з любов'ю і вірою цілую, і чудеса їхні проповідую, і зцілення од них-приймаю.

До Кафоличної й Апостольської Церкви прилучаюсь, з вірою входжу, з вірою мо­люся, з вірою виходжу.

Так вірую! І не посоромлюся, і перед народами визнаю, і заради визнання душу свою покладу!

Слава ж Богу за все — Він дбає про мене понад силу мою! І моліться за мене, чесні вчителі і владики Руської землі. Амінь.

 

Автор: admin
Дата створення: 2012-10-11
Рубрика: Повчання
Перегляди: 9209
Перейти до початку сторінкиПерейти на головну сторінку
Пошук

Вхід
Вхід [Login]

Пароль [Password]


Наш банер

Наші друзі

bogoslov.cv.ua

cerkva.te.ua



Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання



cerkva-snt.at.ua





Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ


Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Газета Галичина



КНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин

Молитва иконе Спасу Вседержителю (часовня)

Град Лева - офіційний веб-сайт Львівсько-Сокальської єпархії



Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

| Головна || Надвірнянський Деканат || Молитвослов || Правлячий архиєрей || Собор Святого Володимира || Бібліотека || Церковний календар || Дошка оголошень || Шлях до Христа || Шлюбні оповіді || Розпис Собору || Контакти || ФОТО || Притчі || Архів || Закон України Про свободу совісті та релігійні організації || Законодавство України || Цікаві Сайти || Статті || Християнські фільми || Архиєрей на спокої |