Святий пророк Амос, третій з 12 малих пророків, жив у VIII столітті до Різдва Христового. У цей час єврейський народ був розділений на два царства: Юдейське та Ізраїльське. У Єрусалимі правив юдейський цар 0зія, а у 10-ти ізраїльських колінах, що відокремилися - Єровоам 11-й, ідолопоклонник. У Вефилі він поставив кумира у вигляді золотого тільця, якому і поклонялися ізраїльтяни, що відкинули від Істинного Бога.

Пророк Амос був юдеєм, уродженцем селища Фекуї. Простий і невчений, але сильний гарячою вірою і ревністю про славу Істинного Бога пастух був обраний Господом на пророче служіння і надісланий у Ізраїльське царство до докору безбожному цареві Єровоамові та відпалим від Бога ізраїльтянам. Пророк, що передбачив їм великі лиха, яким повинні були піддатися Ізраїльське царство і оточуючі його язичницькі народи за своє зло. За свої викриття пророк Амос неодноразово переносив побої і вигнання. Але він знову повертався до Вефилю та, погрожуючи неминучими лихами, продовжував закликати ізраїльтян до покаяння. Особливо ненавидів пророка жрець ідольського капища Амасія. Пророк передбачив йому і всьому його дому швидку погибель і за це зазнав побиття. Син Амасії Озія вдарив святого по голові довбнею і важко поранив. Пророк Амос, ледве живий, досяг свого рідного села й там помер близько 783 року до Різдва Христового.