Преподобний Дула, страстотерпець, Єгипетський (час життя невідомий), був ченцем одного з єгипетських монастирів. Він був надзвичайно лагідним, смиренним і послушним. Протягом 20 років преподобний терпів глузування, образи і приниження від декого з братії монастиря. Спочатку йому було важко нести подвиг терпіння і з лагідністю приймати глум, але поступово, змирившись душею і молячись Богу, він досяг такого ступеня негнівливості, що всім серцем шкодував своїх кривдників і молився за них.

В кінці життя преподобного торкнулось випробування: один інок, з числа братії, викрав церковні посудини і сховав їх. Коли ігумен і старці монастиря стали розслідувати справу про крадіжку, то недоброзичливці святого Дули стали стверджувати, що крадіжку вчинив саме він, тому що в день крадіжки він не з'явився до опівнічниці, хоча раніше завжди приходив першим. Насправді святий Дула в цей день був хворий і тому не зміг прийти до служби. Преподобного Дулу привели до старців, яким він сказав, що не винен у крадіжці. Але вороги його стали обмовляти, стверджуючи, що вони були свідками. Переконавшись, що його словами не вірять, преподобний Дула не став сперечатися і сказав: "Вибачте мене, отці святі, я грішний". Ігумен наказав стягти з преподобного чернечий одяг і зодягнути в мирський одяг. Гірко заплакавши, святий Дула молився: "Господи Ісусе Христе, Сине Божий, заради Твого святого Імені я зодягнув в образ цей, але нині, за гріхи мої, він стягнений з мене".

На преподобного Дулу наклали кайдани, економ жорстоко бив його, домагаючись, де заховані церковні посудини, але невинний страждалець тільки повторював: "Вибачте, згрішив я". Тоді його віддали на суд цивільним властям і піддали тортурам, але святий повторював: "У мене немає ні срібла, ані зниклих посудин". Міський єпарх запитав ченців, що йому робити з відданим на його суд людиною. Вони відповіли: "Зроби з ним те, що велять закони". Святий був засуджений до відсікання обох рук. Перед виконанням вироку правитель сказав преподобному: "Скажи нам, де посудини, і ти уникнеш страти". Святий відповів: "Чи хочеш ти, правителю .. щоб я сказав на себе те, що не робив? Не хочу брехати на себе, бо всяка неправда від диявола". Святого повели на місце страти. Тоді, нарешті, дійсний винуватець крадіжки відчув каяття і прийшов до ігумена, просячи зупинити страту.

Преподобного привели назад у монастир. Ченці стали просити у святого прощення, але він не тільки не гнівався на них, а й дякував, що йому дали можливість безвинним стражданням згладити скоєні ним гріхи. Святий просив Господа пробачити кривдників. Через три дні преподобного знайшли в келії переставленого до Бога, що клячів на молитві. Поховання було відкладено до приходу ігумена і братії сусідньої лаври. Тіло святого лежало в замкненому на замок соборі. Коли всі зібралися і увійшли до храму, тіла безвинного страждальця в соборі не було, залишилися лише його одяг і сандалі.

Ті, хто вважали преподобного Дулу грішником, виявилися недостойними поховати його тіло. похованню.