Святитель Іов, Патріарх Московський і всієї Руси (в миру Іван) народився в 30-і роки ХVI століття в сім'ї посадських людей міста Стариці Тверської губернії. Підліткові літа пройшли в Старицькому Успенському монастирі, куди батько віддав його на виховання. У цій обителі він прийняв чернецтво з нареченням імені Іов. Близько 1569 обитель відвідав цар Іван Грозний, інок Іов привернув до себе його прихильну увагу і незабаром був возведений у сан архімандрита. У 1571-1572 роках він призначений настоятелем Симонівського Успенського монастиря в Москві, в 1575-1580 роках - Новоспаського. У 1581 році архімандрит Іов був висвячений у сан єпископа Коломенського. У 1586 році став архієпископом Ростова Великого і в 1587 році - митрополитом Московським. 23 січня 1589 за участі патріарха Константинопольського Єремії відбулося наречення, а 26 січня - урочисте поставлення митрополита Іова в патріарха Московського і всієї Русі.

Патріарх Йов щоденно здійснював Божественну літургію, читав напам'ять Євангеліє, Псалтир і Апостол. «Серед сучасників його не знайшов би людини подібної до нього, ані способом, ані вдачею, ані голосом, ані чином, ані походженням, ані запитанням, ані відповіддю», - відзначає його життєписьменник. 

Зі смертю царя Феодора Івановича в 1598 році закінчилась чоловіча лінія династії Рюриковичів, почався період державних негараздів, відомий в історії Росії як Смутний час. Патріарх Іов, будучи вже старим і хворим, склав викривальні грамоти, в яких Лжедимитрій названий своїм справжнім ім'ям ченця-втікача Григорія Отреп'єва, обманщика і самозванця. Ці грамоти протверезили багатьох, але Лжедимитрій встиг заручитися підтримкою Польщі та Ватикану, обіцяючи ввести в Росії унію. У січні 1605 патріарх Іов піддав анафемі Лжедимитрія і зрадників, підтримували його. 13 квітня 1605 раптово помер цар Борис Годунов. У Москві спалахнув бунт, місто було здано самозванцю і полякам. Патріарх Іов відмовився присягнути Лжедимитрію і був позбавлений влади. Слуги Лжедимитрія увірвалися в Успенський собор Кремля, щоб убити патріарха. Святитель молився в цей час перед Володимирською іконою Божої Матері. Прихильники самозванця зірвали з патріарха архієрейське облачення і не дали закінчити Літургію. Він зазнав безліч зганьблень і був засланий до Старицького Успенського монастиря. Наприкінці днів своїх він благословив на патріаршество митрополита Казанського Гермогена. Через два роки, 19 червня 1607, патріарх Іов помер і був похований в Успенському Старицькому монастирі. У 1652 році мощі святителя перенесено до Москви в Успенський собор.

Прославлений святитель в 1989 році.