Мученик Зосима жив у місті Аполлоні (Фракія) під час царювання гонителя християн Траяна (89 - 117). Святий горів бажанням стати християнином. Почувши про початок переслідування християн, залишив військову службу, прийняв Хрещення і всією душею віддався молитві й благочестю. Правителю Антіохії Доміціану донесли, що воїн Зосима зрадив імператора, знявши з себе військове звання і приєднавшись до християн.

На суді святий Зосима мужньо сповідав віру в Христа і відмовився принести жертву язичницьким богам. Був відданий на жорстокі муки, але, підкріплений благодаттю Божою, не відчував страждань. Правитель наказав розжарити мідне ложе і покласти на нього святого. Мученик, створивши знамення хреста, ліг, але залишився неушкодженим.

Вирушаючи з міста, Доміціан наказав взути мученика в залізні сандалі з вбитими в підошви гострими цвяхами і вести за собою. Господь дарував святому Зосимі сили легко і швидко слідувати за кіньми. Мученик був кинутий до темниці, де його морили голодом і спрагою, але Ангел Господній зміцнив його сили хлібом і водою. Святий Зосима рішуче відмовлявся принести жертву язичницьким богам. Після довгих і болісних катувань він був обезголовлений і з молитвою віддав свою душу Богові.