Преподобний Паїсій Хилендарський народився в 1722 році в Банско в благочестивій родині. Один брат преподобного - Лаврентій був ігуменом Хилендарського монастиря, а інший був відомий як щедрий благодійник православних храмів і монастирів, а сам преподобний Паїсій проходив послух в Рильському монастирі. У 1745 році, у віці 23 років, святий Паїсій перейшов до брата в Хилендарську обитель на Афоні, де прийняв чернечий постриг. На Святій Горі подвижник зростав духовно, глибоко вивчив Святе Письмо та був удостоєний священного сану.

У 1762 році преподобний Паїсій написав "Історію славяноболгарську"- книгу, що зміцнила християнську віру і пробудити національну самосвідомість поневоленого болгарського народу. Серед темряви іноземного гніту преподобний знову запалив світильник Православ'я, запалений колись святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм (пам'ять 23 травня). Час і місце блаженного спочинку преподобного до цих пір невідомо.

26 червня 1962 Священний Синод Болгарської Православної Церкви під головуванням Святішого Патріарха Кирила і за участю всіх Високопреосвященних митрополитів, віддаючи належне заслугам святого Паїсія перед Церквою і батьківщиною, постановив зарахувати Паїсія Хилендарського і Болгарського до лику преподобних і визначив здійснювати святкування пам'яті його 2 липня, "коли, за всеправославним месяцесловом, святкується пам'ять преподобного Паїсія Великого ". Ім'я святого Паїсія носить державний університет в Пловдиві і багато інститутів та шкіл в інших містах і селах Болгарії, що свідчить про глибоку пошану до подвижника болгарським народом.