Святий благовірний князь Гліб Володимирський, у святому Хрещенні Георгій, був молодшим сином святого благовірного князя Андрія Боголюбського (пам'ять 4 липня). Під впливом благочестивих батьків він виріс глибоко віруючим і з дванадцятирічного віку проводив відокремлене духовне життя. Батьки не перешкоджали синові і навіть сприяли йому в духовному зростанні. Святий князь особливо любив читання святих книг, почитав священнослужителів і був милостивим до всіх. Незважаючи на юний вік, він обрав для себе подвиг суворого посту й молитовного чування. Помер благовірний князь Гліб в 1174 році, у дев'ятнадцятирічному віці.

Його нетлінні мощі збереглися і прославилися чудесами. У 1238 році, під час нашестя Батия на Руську землю, татари підпалили собор у Володимирі. У цій пожежі згоріли єпископ Митрофан, велика княгиня Агафія, дружина великого князя Георгія Всеволодовича (+ 1238), і безліч жителів Володимира, що закрилися в соборному храмі. Проте вогонь навіть не торкнувся гробниці благовірного князя Гліба. У липні 1410 на Володимир напали татари. Розграбувавши місто, вони стали розкрадати церковні скарби собору, убивши соборного ключаря Патрикія. Вважаючи, що в гробниці заховані скарби, вони хотіли розламати її. Як тільки татари торкнулися кам'яного гробу святого благовірного князя Гліба, з нього вийшло полум'я, і татари в страху покинули місто.

За молитвами святого князя було врятоване місто від навали польсько-литовських загарбників в 1613 році.

Святкування благовірному князеві Глібу встановлено в 1702 році, в тому ж році була написана служба, дещо пізніше - життєпис. Мощі спочивають в Успенському соборі у Володимирі. У 1774 році південний боковий вівтар собору було освячено на честь його імені. Благовірний князь Гліб шанується як особливий покровитель і захисник міста Володимира.