Преподобний Серапіон Кожеєзерський був приведений до Москви в числі полонених казанських татар у 1551 році. Його звали мурза Туртас Гравірович. Він прийняв Хрещення з ім'ям Сергій і жив в будинку московського боярина Захарія Плещеєва. Святий Сергій так щиро сприйняв християнську віру, що зважився цілком присвятити себе Богу. На пустельному острові озера Кожа в 1560 році він зустрів ченця-відлюдника Нифонта і залишився жити з ним. За посиленим проханням святого Сергія інок Нифонт постриг його в чернецтво з ім'ям Серапіон. У 1584 році, після смерті ченця Нифонта, преподобний Серапіон вирушив до Москви і виклопотав у царя Феодора Івановича (1584 - 1598) грамоту на землю для обителі. Після повернення до обителі преподобний Серапіон разом з присутніми іноками розчистив для ріллі ліс і спорудив два храми: на честь Святого Богоявлення і святителя Миколая. Патріарх Йов (1589 - 1605; + 1607) дав преподобному Серапіону святі антимінси. У 1608 році, коли преподобний Серапіон прийшов в глибоку старість, він поставив замість себе ігуменом свого учня Аврамія. Преподобний Серапіон помер в 1611 році і був похований у храмі Кожеєзерської обителі.

У 1613 році постриженик Кожеєзерського монастиря інок Боголіп написав оповідь про заснування монастиря та про його першого будівничого преподобного Серапіона. Він же склав і житіє преподобного Серапіона.