Преподобний Петро, царевич Ординський, був племінником хана Золотої Орди Бергая. У 1253 році святитель Кирило, єпископ Ростовський (пам'ять 3 червня) ходив в Орду з метою клопотання про церковні потреби своєї єпархії і розповідав ханові про чудеса, що відбувалися при мощах святителя Леонтія (пам'ять 5 червня). У числі слухачів був і юний племінник хана, на якого розповідь святителя справила дуже сильне враження. Через деякий час у Бергая захворів син. Згадавши розповідь руського єпископа про зцілення, він викликав святителя Кирила, і за його молитвам хворий одужав. Хан щедро обдарував святителя Кирила і відпустив до своєї єпархії. На шляху святителя наздогнав юнак, племінник хана Бергая, і ублагав святителя взяти його з собою до Ростова. У Ростові юнак був хрещений з ім'ям Петро і одружився. Святий Петро відрізнявся любов'ю до мовчання, богоміркуванням і молитвою. Після чудесного явлення йому апостолів Петра і Павла він побудував при озері Неро монастир на їхню честь. Після смерті своєї дружини, незадовго до свого спочинку, святий прийняв чернецтво в заснованій ним обителі. Помер преподобний Петро в глибокій старості в 1290 році.

Шанування преподобного царевича Петра почалося з XIV століття. Повсюдне святкування встановлено на Соборі 1547 року.