Перенесення мощів святителя Филипа, митрополита Московського, всiєї Руси чудотворця (1652). Після мученицького спочинку святителя Филипа († 23 грудня 1569) тіло його було поховано в Отрочівському монастирі міста Твері. Іноки Соловецької обителі, де він раніше був ігуменом, виклопотали у 1591 році дозвіл перенести його мощі до свого монастиря. Багатостраждальне нетлінне тіло було покладено в могилу, приготовлену єпископом Филипом для себе ще за життя, під папертю храму преподобних Зосими і Саватія Соловецьких біля гробі старця Йони (Шаміна), улюбленого наставника його в чернечих подвигах.

29 квітня 1646 року ігумену Соловецької обителі Іллі послана була грамота Патріарха Йосифа про урочисте відкриття мощів святителя і чудотворця Филипа. 31 травня мощі переклали в нову раку і поставили в Преображенському соборі.

У 1652 році Никон, тоді ще митрополит Новгородський, запропонував перенести до Москви мощі трьох святителів-мучеників: митрополита Филипа, Патріархів Іова та Гермогена. З благословення Патріарха Йосифа митрополит Никон вирушив у 1652 році в Соловки за мощами святителя Филипа та й урочисто переніс їх до Москви. У руки святого була вкладена покаянна грамота царя Олексія Михайловича, в якій він благав про прощення гріхів свого прадіда Івана Грозного, "схиляючи" свою владу перед владою Церковною. 16 липня святі мощі зустрічали в Москві: "пастиря, невинно вигнаного, було повернуто на свій престол". В Успенському соборі "на самій середині стояв він 10 днів" і в усі дні з ранку до вечора бив дзвін, як у Пасхальний тиждень. Потім святі мощі були поставлені в Успенському соборі у південних дверей вівтаря.

На місці зустрічі мощів святителя Филипа московським духовенством і народом був споруджений хрест, від якого отримала свою назву Хрестівська застава в Москві (біля Ризького вокзалу).