Благовірні князi Василiй i Констянтин Ярославські (ХІІІ). У 1236 році на Русь вторгся лютий Батий з незліченними полчищами, все спустошуючи вогнем і мечем. Татаро-монголи розорили престольний Володимир та удільні Ростов і Ярославль з багатьма іншими містами північної Русі. Важка була епоха для Русі під ярмом монгольським, але, як неопалима купина, горіла Русь і не згорала; віянням небесним охолоджувалося полум'я її страждань, і скільки засвітило нових зірок на тверді небесній в цей лютий час!

Між ними лагідно засяяли і два князі, Василій і Костянтин, загартовані лихом, немов золото в горнилі. В страху Божому управляли вони родовою своєю областю, не вступаючи в міжусобиці князів руських, бо дбали лише про благо своєї вотчини, лікували рани, нанесені їй набігами татаро-монголів, і оновлювали розорені храми.

У 1242 році юний князь Василій мужньо вирушив у Золоту Орду, щоб утихомирити хана Батия. У наступному році він вирушив в Орду разом з великим князем Київським Ярославом (1190-1246 роки). Випробуваний багатьма скорботами, князь Василій зі смиренністю приймав усі тяготи і злигодні, часто молився. Життя його було недовге, але добре. Взимку 1249 року князь Василій, прибувши у Володимир заради побачення зі своїм родичем великим князем святим Олександром Невським (пам'ять 23 листопада / 6 грудня), захворів і там помер 8 лютого. Тіло святого князя було покладено в Ярославському Успенському соборі на північній стороні. 

Молодший брат князя Василя Костянтин на короткий час успадковував князювання братове. Степові кочівники з півдня здійснювали розбійницькі набіги. У 1252 році вони спустошили Суздальське князівство. 3 липня 1267 року татарські загони підійшли до Ярославля. Князь Костянтин разом зі своєю дружиною вийшов їм назустріч, і на пагорбі біля річки Которосль сталася кривава січа, під час якої загинуло безліч воїнів з обох сторін. Юний князь Костянтин прийняв у цьому бою мученицький спочинок, віддавши своє життя за Православну віру і незалежність Батьківщини. Тіло благовірного князя Костянтина було з честю поховано поряд з братом, благовірним князем Василієм.

Через два з половиною століття, при копанні ровів для нового соборного храму, знайшли нетлінні мощі благовірних князів, від яких почали відбуватися дива і зцілення.