Святитель Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім'ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німий. Потім одного разу після причастя Святих Христових Таїн він віднайшов дар мови і почав говорити. З того часу юнак почав посилено вивчати Святе Писання і Богословські науки.

В чотирнадцять років він вирушив до Єрусалиму і там прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого. Святий Андрій проводив суворе, цнотливе життя, був покірливий, стриманий настільки, що всі дивувалися з його чесноти і розуму. Як людина обдарована і відома доброчесним життям, він з часом був зарахований до Єрусалимського кліру і призначений секретарем Патріархії - фотарієм. У 680 році місцеблюститель Єрусалимської патріаршої кафедри Феодор включив архідиякона Андрія в число представників Святого Граду на IV Вселенському Соборі, де він протистояв єретичним вченням, спираючись на глибокі знання православних догматів. Незабаром після Собору він був відкликаний з Єрусалиму до Константинополя та призначений архідияконом до храму Святої Софії, Премудрості Божої. У часі правління імператора Юстиніана II (685-695) святий Андрій був рукоположений на архієпископа міста Гортини на острові Крит. На новому терені він просяяв як істинний світильник Церкви, великий ієрарх - Богослов, вчитель і гімнотворець.

Святитель Андрій написав багато богослужбових піснеспівів. Він став засновником нової літургійної форми - канону. З складених ним канонів найбільше відомий Великий покаянний канон, що містить у своїх 9 піснях 250 тропарів і який читається  у Великому пості. У першу седмицю Посту на Повечір'ї він читається по частинах (так звані "мефімони") і повністю - у четвер на утрені п'ятої седмиці.

Святитель Андрій Критський прославив багатьма похвалами Пречисту Діву Марію. Йому також належать: канон на Різдво Христове, трипіснеці на Повечір'ї неділі Ваїй і на перші чотири дні Страсної седмиці, стихири на Стрітення Господнє і багато інших піснеспівів. Продовжувачами його гімнографічної традиції були великі церковні співця наступних століть: святі Іван Дамаскін, Косма Маюмський, Йосип поет, Феофан написаний. Збереглися також повчальні Слова святителя Андрія Критського на деякі церковні свята.

Про час спочинку Святителя серед церковних істориків немає єдиної думки. Одні називають 712 рік, інші - 726 рік. Він помер на острові Милитина, повертаючись на Крит з Константинополя, де був у справах Церкви. Мощі його були перенесені до Константинополя. У 1350 році благочестивий руський паломник Стефан Новгородець бачив їх в Константинопольському монастирі в ім'я святого Андрія Критського.