Преподобний Сисой Великий († 429) був ченцем-самітником, подвизався в єгипетській пустелі в печері, освяченій молитовними трудами його попередника - преподобного Антонія Великого (пам'ять 30 січня). За шістдесят років пустельного подвигу преподобний Сисой досяг високої духовної чистоти і набув дару чудотворення настільки, що одного разу навіть своєю молитвою повернув до життя померлого юнака.

Надзвичайно суворий до себе, преподобний Сисой був дуже милостивий та щедрий до ближніх і всіх приймав з любов'ю. Тих, хто відвідував його, преподобний завжди насамперед навчав смирення. На запитання одного пустельника, як він міг досягти безперестанного пам'ятання про Бога, преподобний зауважив: "Це ще небагато, сину мій, найважливіше - вважати себе нижче за всіх, тому що таке приниження сприяє здобуттю смирення". Коли його ченці запитали, чи достатньо одного року для покаяння упалому в гріх братові, - преподобний Сисой відповів: "Я вірую в милосердя Чоловіколюбця Бога, і якщо людина покається всією душею, то Бог прийме його покаяння протягом трьох днів".

Коли преподобний Сисой лежав на смертному одрі, учні, що оточували старця побачили, що обличчя його просяяло. Вони запитали вмираючого, що він бачить. Авва Сисой відповів, що він бачить святих пророків і апостолів. Учні запитали, з ким Преподобний розмовляє? Він сказав, що прийшли Ангели за його душею, а він просить їх дати йому ще хоч короткий час на покаяння. "Тобі, отче, немає потреби в покаянні", - заперечили учні. Але преподобний Сисой, зі свого великого смирення, відповів: "Воістину я не знаю, чи створив я хоч початок покаяння мого". Після цих слів обличчя святого авви просяяло так, що братія не осмілювалися на нього дивитися. Преподобний встиг сказати їм, що бачить Самого Господа, і свята душа його відійшла в Царство Небесне.