Свята Лукія, уродженка італійської області Кампанія, з юних років присвятила себе Богові і жила суворо і цнотливо. Ще зовсім молодою вона потрапила в полон до вождя одного з німецьких племен, Рикса, і була захоплена в полон на чужину. Рикс спочатку примушував святу Лукію до виконання язичницьких обрядів, але, бачачи її твердість у вірі і готовність прийняти муки за Ім'я Христове, перейнявся до неї глибокою повагою і навіть надав їй і її служницям окремий будиночок, де вони жили в самоті, проводячи час у безперестанній молитві. Вирушаючи у військові походи, Рикс з благоговінням просив молитов святої Лукії і повертався з перемогами.

Через 20 років свята Лукія, дізнавшись, що імператор Диоклитіан розпочав гоніння на християн, попросила Рикса відпустити її до Італії. Вона хотіла разом зі своїми співвітчизниками прославити Господа. Рикс, під впливом святої Лукії, до того часу вже прийняв християнство і теж запалав прагненням до мученицького подвигу. Залишивши свій палац і сім'ю, він разом зі святою Лукій відправився до Риму. За вироком римського префекта Елія, вони були усічені мечем. Слідом за ними були обезголовлені святі мученики Антоній, Лукіан, Ісидор, Дион, Діодор, Кутоній, Аронос, Капик і Сатур († 301).