Свята Юліанія жила в першій половині XVI століття. Вона була дочкою князя Георгія (Юрія) Дубровицького-Ольшанського, одного з благодійників Києво-Печерської лаври. Праведна Юліанія померла на 16-му році життя і була похована у Києво-Печерській лаврі. На початку XVII століття, при архімандриті Єлисеї Плетенецькому (1599-1624), святі мощі праведної Юліанії були знайдені нетлінними. При копанні могили поблизу Успенської церкви, у бокового вівтаря в ім'я святого апостола і євангелиста Івана Богослова, виявили гробницю, на якій була прибита дощечка з гербом князів Ольшанських і написом: «Юліанія, княжна Ольшанська, дочка князя Георгія Ольшанського, що спочила дівою на шістнадцятому році від народження». Коли відкрили труну, побачили святу Юліанію немов сплячу; вона була одягнена в шовковий, вишитий золотом одяг, шия і руки були прикрашені коштовностями, а голова увінчана золотим вінцем з перлами. Але лише тільки доторкнулися до її одягу, воно почало розсипатися на порох. Залишилось одне її нетлінне тіло, до якого немов не осмілилася доторкнутися смерть, і ще дорогоцінні прикраси на її руках. Святу дівчину зодягли в новий одяг і поклали в південно-західному куті Великої Успенської церкви, але без почесті, належної святій.

У 1617 році єретик-аріанин, на ім'я Василій, прийшов до Успенської церкви і просив екклесіарха Лівера відкрити йому гробницю праведної Юліанії. Прикладаючись до святих мощей, він викрав дорогоцінний перстень з руки святої. Але коли святотатець вийшов з викраденим з храму, він впав біля церковних дверей і помер. При огляді тіла померлого знайшли перстень святої діви і зрозуміли причину його раптової смерті.

Минуло небагато часу, і свята Юліанія в чудесному видінні з'явилася архімандриту Петру Могилі (згодом митрополит Київський), викриваючи за нехтування до її святим мощами та за маловір'я до них. Тоді той ревний пастир негайно наказав майстерним і благочестивим черницям приготувати для святих мощів гідні шати і благоліпне начиння. Виготовлено було також за його повелінням нову раку, в яку і були пристойно покладені святі мощі. Зодягнувся сам у святительський одяг і скликавши весь освячений собор, Петро Могила здійснив урочисте їх перенесення в інше місце і святкові молитву й спів, з подякою Богу і Богородиці та преподобним отцям Печерським і за явлення чесних мощів святої діви. З тих пір і належить було здійснювати пам'ять святої праведної Юліанії в день набуття її чесних мощів 6 / 19 липня, бо багато хто з вірою до неї притікає отримали зцілення.

Праведна Юліанія з'явилася також в числі багатьох святих дів ігумену Золотоверхого Київського монастиря Феодосія. При цьому вона сказала ігумену: «Господь для того явив тобі це видіння, щоб ти знав, що і я полічена Господом до святих дів, які догодили Йому».

При пожежі Успенської церкви в 1718 році святі мощі праведної Юліанії згоріли. Їх останки були перенесені в Ближні печери Києво-Печерської лаври. У 1889 році за клопотанням архієпископа Волинського Модеста частина святих мощів була перенесена в кафедральний собор міста Житомира.