Преподобний Акакiй, про якого розповiдається в Лiствицi (VІ). Повість, яку навів в "Ліствиці" преподобний Іван Ліствичник як приклад терпіння, послуху і нагороди за них.

Не хочу неправедно приховувати і викрадати нелюдяно, не хочу замовчати перед вами про те, про що мовчати не гоже. Великий Іван Саваїт повідомив мені речі, гідні слухання, а ти сам, преподобний отче, з досвіду знаєш, що цей чоловік безпристрасний, і від далекий всякій брехні, від усякої лукавої справи і слова. Він розповів мені наступне. «В обителі моїй в Азії (бо звідти прийшов цей преподобний), в якій я перебував перш ніж прийшов сюди, був один старець вельми недбайливого життя й зухвалої вдачі; кажу це, не зважаючи його, а щоб показати, що я кажу правду. Не знаю яким чином придбав він собі учня, юнака ім'ям Акакія, простої вдачі, але мудрого глуздом, який стільки жорстокості переніс від цього старця, що для багатьох це здасться неймовірним, бо старець мучив його щодня не тільки докором і лайками але і побоями; терпіння ж послушника було не безрозсудне. Бачачи, що він, як куплений раб, щоденно вкрай страждає, я часто говорив йому, при зустрічі з ним: «Що, брат Акакію, як сьогодні?» У відповідь на це він зразу ж показував мені іноді синю пляму під оком, іноді вражену шию або голову, а як я знав, що він чинить, то казав йому: «Добре, добре, потерпи і одержиш користь».

Проживши у свого немилосердного старця дев'ять років, Акакій відійшов до Господа, і був похований в усипальниці отців. Через п'ять днів після цього наставник його пішов до одного передуючого там великого старця і говорить йому: «Отче, брат Акакій помер». Але старець, почувши це, сказав йому: «Повір мені, старче, я сумніваюся в цьому». «Піди і подивися», - відповів той. Негайно вставши, старець приходить до усипальниці з наставником блаженного цього подвижника, і волає до нього, як би до живого (бо справді він був живий і після смерті), і каже: «Брат Акакію, чи ти помер?» Цей же мудрий послушник, виявляючи послух і після смерті, відповідав великому: «Отче, як можна померти, хто чинить послух?»

Тоді старець, що був перед наставником Акакія, вражений страхом, упав зі сльозами на землю, і потім, випросивши в ігумена лаври 14 келію поблизу гробу Акакія, провів там решту життя вже добродійно, кажучи завжди іншим отцям: «Я учинив убивство». Мені здається, отче Іване, що великий старець, що говорив з померлим, був сам цей Іван Саваїт, бо він розповідав мені ще одну повість, немов про іншого подвижника, а я після достовірно дізнався, що цей подвижник був він сам.