Преподобномученики Єпиктет, пресвiтер, i Астион, монах (290) чернець жили за царювання римського імператора Диоклитіана в одній зі східних областей Римської імперії. Доброчесний пресвітер Єпиктет з юності присвятив своє життя Богові. Він здобував дар чудотворення і за його молитвами здійснювалися численні зцілення страждаючих від нечистих духів і різних хвороб.

Одного разу до святого Єпіктета зайшов під час прогулянки знатний юнак-язичник Астион, син місцевого градоначальника. У тривалій бесіді святий Єпиктет просвітив Астиона, посіяв у душі юнака Слово Боже, розповівши йому про істинного Бога, про велику цінність безсмертної людської душі, про нікчемність короткочасних земних насолод.

Повіривши у Христа і прийнявши святе Хрещення, блаженний юнак став усердно просити наставника піти разом з ним у будь-яку далеку країну, щоб повністю присвятити своє життя Богові. Сівши на корабель, святі Єпиктет і Астион поїхали в землю скіфів. Біля гирла річки Дунай вони оселилися недалеко від міста Алмириса серед слов'ян-язичників і проводили життя в подвигах посту і молитви.

Богоугодне життя самітників не могло довго залишатися невідомим світу. До святих почали приходити люди, що страждали на різні хвороби та одержимі злими духами, і отримували зцілення за їх молитвам. Язичники теж стали просити допомоги у святих подвижників і, отримуючи полегшення у своїх стражданнях, наверталися до Христа.

У той час у місто Алмирис прибув начальник області Латроніан, і язичницькі жерці доносили на святих Єпиктета та Астиона, що вони чаклунством залучають людей до своєї віри. Святих схопили і почали допитувати.

Після З0-денного ув'язнення в темниці без їжі і води святі мученики Єпиктет та Астион знову постали перед суддею Латроніаном, готові мужньо прийняти нові страждання за Христа.

Їх засудили до усічення мечем († 290).

Батьки святого мученика Астиона - Олександр і Маркелина прийняли святе Хрещення від єпископа міста Томи Євангела, який незабаром постраждав за Христа також через усікновення мечем.