Праведний Прокопiй, Христа ради юродивий, Устюзький чудотворець (1303), будучи ще багатим варязьким купцем, по торгових справах прибувши до Великого Новгорода, був вражений красою богослужінь Східної Православної Церкви. Побажавши прийняти Православ'я, і для того, щоб більше дізнатися про християнське вчення, він пішов у Хутинський монастир, де, перейнявшись духом євангельського вчення і глибоко утвердившись у своєму намірі, Прокопій прийняв святе Хрещення.

Роздавши все своє майно убогим і знехтувавши благами навколишнього світу з його пристрастями, блаженний Прокопій прийняв обітницю юродства Христа ради, пов'язану з терпінням незліченної безлічі різного роду позбавлень і образ. З великою лагідністю переносячи клеймо юродивого, він пішов з Новгорода і знайшов притулок у Великому Устюзі. У будь-який час року одягнений тільки в брудне, діряве лахміття, святий Прокопій кожен свій день, як правило проводив на відкритому повітрі, а вночі гаряче, зі сльозами молився, віддалившись в один з місцевих храмів. Чітко дотримуючись у своєму житті вчення Христового, Прокопій аніскільки не дбав про хліб насущний: харчувався бідно, приймаючи їжу тільки від добрих, благочестивих людей, для короткого сну влаштовувався в якій-небудь брудній будові під відкритим небом або просто на голій землі.

Блаженний Прокопій мав чудовий дар пророцтва. Так, побачивши одного разу в соборному храмі якусь трирічну дівчинку на ім'я Марія, він вклонився їй до землі і привселюдно сказав: «Се йде мати великого Стефана єпископа, вчителя Пермського». Пророкування блаженного Прокопія згодом виповнилося: Марія стала матір'ю першого єпископа Пермського - святителя Стефана.

Обравши місцем свого постійного перебування паперть при Устюзькому соборному храмі Пресвятої Богородиці, блаженний Прокопій весь свій час проводив в полум'яних, уклінних молитвах.

Одного разу, оголосивши своїм співгромадянам, що за тяжкі гріхи їм загрожує праведний гнів Божий, святий закликав устюжан до покаяння. Але заклики юродивого залишалися марними, городяни лише посміювалися у відповідь на застереження Прокопія про те, що Господь за гріхи людські пошле вогненний град на місто і погубить його. Всі дні і ночі в невпинних молитвах і невтішних риданнях проводив святий на церковній паперті.

Через тиждень настав для городян Устюга страшний день: опівдні від насунутої чорної хмари настав повний морок, що привів у жах і сум'яття устюжан. З усіх боків блискали блискавки й лунали страшні удари грому. Земля під ногами прийшла в рух. Тільки тепер зрозуміли городяни, наскільки глибока прірва їх гріховності, що накликала Божий гнів, і усвідомили необхідність покаяння. Всі потягнулися до храмів і зі сльозами благали Господа про помилування і відверненняи нещастя. Блаженний Прокопій разом з усім народом, припадаючи перед іконою Божої Матері, ретельно і гаряче молився завсіх тих, хто згрішив. І тоді в соборному храмі Великого Устюга від святого образу Благовіщення Пресвятої Богородиці було всенародно явлено чудне знамення - з ікони густо вилилось пахуче миро, яким були наповнені всі церковні судини.

За милосердне заступлення Божої Матері Господь урятував устюжан від вірної загибелі - грізна хмара пройшла мимо міста і на віддалі на пустинному місці вибухнула із страхітливою силою. Дощ з розпеченого каміння повністю випалив ліс на відстані у двадцяти кілометрах від Устюга. На спомин цього чудесного порятунку, що відбулося в 1290 році, і встановлено щорічне святкування чудотворної ікони Божої Матері.

Другом і співрозмовником блаженного Прокопія був преподобний Кипріан, засновник Устюзького  Архангельського монастиря. Ще один сучасник святого - клірик соборної церкви Симеон, який був свідком і очевидцем благочестивого у Христі життя юродивого, зміг угледіти в ньому велику духовну мудрість і безсумнівну благодать Божу, що спочивала на преподобному. Симеон записав і зберіг для нащадків багато дивовижних подій з життя праведного Прокопія.

Відчуваючи наближення смерті, блаженний пішов до обителі святого Архангела Михаїла і там мирно спочив. Тільки на четвертий день після його смерті запорошені снігом тіло було знайдено під мостом. Соборне духовенство, яке супроводжувала юрба народу, взяли тіло святого угодника Божого і, з почестями перепровадили його до храму, звершили відспівування. Святий Прокопій Устюзький, Христа ради юродивий, був похований у вказаному ним самим місці, а на могилу його поклали камінь.

Згодом на цьому місці була зведена церква, в якій здійснилося чимало чудес і зцілень. До лику святих блаженний Прокопій був зарахований Московським Собором в 1547 році.