Казанська (Височинiвська) ікона Божої Матері (ХVІІІ), перебувала в Михайло-Архангельській церкві чоловічого монастиря поблизу міста Змієва Харківської губернії.

Свята ікона з'явилася в ХVIII столітті лісовому сторожеві в сосновому бору на березі річки Мжі. Сторож побачив ікону, що стояла на болотній купині, від якої виходили світлі промені. Коли він узяв святу ікону, щоб поставити у себе в сторожці, з-під купини заструменіло джерело чистої води.

Одного разу, коли в сторожці знаходилися батько сторожа (старий, сліпий старець, що пересувався на милицях) і його десятирічний онук, хлопчик побачив, що від ікони виходить яскраве світло. Дитина злякалася і сказав дідові, що лежав на печі, що в кутку щось горить. Старий насилу зліз з печі і підійшов до кута, де стояв святий образ. Раптом очі його прозріли і він побачив святу Казанську ікону Богородиці. Відчувши себе абсолютно здоровим, старий зі сльозами почав молитися і дякувати Матері Божій за диво зцілення.

Наступного ранку все сімейство сторожа попрямувало до храму найближчого села Артюхівка дякувати Богові за вчинила зцілення старому і для того, щоб розповісти про все місцевому священику. Свята ікона була поставлена в церкві, а сімейство повернулося додому. До загального здивування на наступний ранок святий образ опинився на своєму місці в сторожці. Тричі свята ікона приносилася до церкви і тричі поверталася назад на колишнє місце. Тоді було вирішено залишити ікону там, де побажала Пресвята Богородиця. Безліч народу приходило в хату сторожа, просячи у Матері Божої допомоги й розради.

Після Полтавської битви імператор Петро I нагородив сотника Василя Височинова, що відзначився в бою земельним наділом. Так Василь виявився господарем того місця, де в сторожці стояла чудотворна ікона. Дізнавшись про історію явлення ікони Пресвятої Богородиці, Височинов попросив перенести церкву села Артюхівка на місце явлення святого образу - у село, яке стало називатися Височинівка. Чудотворний образ помістили біля правого крилосу в особливому кіоті і прикрасили ризою з позолотою.

У 1795 році замість застарілої дерев'яної церкви була збудована кам'яна, а в 1886 році в селі було засновано чоловічий монастир, названий Височинівським Казанським, у власність якого перейшла Михайло-Архангельська церква, де й перебувала чудотворна ікона.

Розміри образу, написаного на липовій дошці з поглибленням посередині, - невеликі. У 1892 році свята ікона була поміщена в срібну з позолотою ризу з дорогоцінним камінням.

Історія явлення чудотворного образу Пресвятої Богородиці була записана у велику книгу під назвою «Повість про явлення і чудеса Височинівськї ікони Богоматері», яка прочитувалася народу як проповіді в церкві села Височинівка.