Преподобний Стефан Махрищський (1406) був родом з Києва. Він прийняв чернецтво в Печерській обителі, де кілька років провів в подвигах послуху й молитви. Утиски папистів змусили його перейти до Москви, де його з любов'ю прийняв великий князь Іван II (1353-1359), дозволивши йому оселитися в містечку Махрищі, недалеко від Городища, в 35 кілометрах від Сергієвої пустині.

Поставивши собі келію та проводячи життя в працях пустинницьких, він, цінуючи мовчанкою, не брав бажаючих приєднатися до нього, але потім поступився проханням і, таким чином, у 1358 році заснував обитель, в якій його було поставлено ігуменом.

Брати Юрковські, що жили поблизу його обителі, боячись, що земля, якою вони володіли, може бути віддана монастирю, погрожували вбити святого подвижника. Умовляння преподобного не допомагали. Тоді святий Стефан пішов в інше місце. У шістдесяти кілометрах на північ від Вологди, на річці Авнєжі, він заснував з учнем Григорієм пустельну обитель в Ім'я Святої Трійці. Великий князь Димитрій Іванович надіслав книги й інші пожертвування в Авнезьку пустель, а преподобного Стефана послав назад у Махрищський монастир. Повернувшись у свою обитель, святий Стефан влаштував у ній життя по спільножитному статуту.

Коли Преподобний Сергій Радонезький віддалився зі своєї обителі, щоб знайти місце для подвигів, то його прийняв преподобний Стефан, який дав великому подвижнику Сергію свого учня Симона, котрий добре знав околиці. Преподобний Сергій поселився разом з Симоном на острові Кіржач, де й заснував обитель.

Святий Стефан був суворий до себе і поблажливий до інших, трудився він для обителі більше за всіх, усередині наставляв братію на шляхи порятунку лагідними і тихими промовами; одяг носив найстаріший і грубий.

Дожив преподобний до глибокої старості, прийняв схиму і помер в 1406 році 27 липня. При побудові нового кам'яного храму в ім'я Святої Трійці в 1550 році його святі мощі були знайдені нетлінними. Вони прославилися явленнями благодатної допомоги в різних хворобах і бідах усім хто кличе ім'я святого.