Святі мученики Прокл і Іларій (ІІ), уродженці селища Калипт поблизу Анкіри, постраждали під час гоніння за імператора Траяна (98-117). Першим був узятий під варту святий Прокл. Поставши перед правителем Максимом, він безстрашно визнавав свою віру в Христа. Правитель вирішив силою примусити святого підкорятися імператору і принести жертву язичницьким богам. Під час тортур мученик передрік Максиму, що скоро той сам буде примушений сповідати Христа Істинним Богом. Мученика примусили бігти за колісницею правителя, що прямував до села Калипт. Знемагаючи в дорозі, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і ніякі зусилля не могли зрушити її з місця. Сановник, що сидів у ній ніби скам'янів і залишався нерухомим до тих пір, поки, на вимогу мученика, не написав своєю рукою хартію зі сповіданням Христа, тільки після цього колісниця з правителем змогла продовжити шлях.

Осоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклу: після багатьох катувань він наказав вивести його за місто і, прив'язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, що вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.

По дорозі до місця вбивства, їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обняв дядька-мученика і теж визнав був себе християнином. Воїни затримали його, і він був кинутий у в'язницю. Святий мученик Прокл під градом стріл молився за своїх мучителів і з молитвою віддав свою душу Богові.

Святий Іларій, поставши перед суддею, з такою ж безстрашністю, як святий Прокл, сповідав себе християнином і після катувань був засуджений до смерті. Мученику зв'язали руки і за ноги волочили по місту, пораненого й закривавленого, а потім обезголовили, через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла. Християни поховали їх разом в одній могилі.