Святі мученики Кирик та Улита жили в Малій Азії в місті Іконії Лікаонської області. Свята Улита походила зі знатного роду і була християнкою. Рано овдовівши, вона виховувала свого трирічного сина Кирика. Під час гоніння на християн, розпочатого імператором Диоклитіаном (284-305), свята Улита з сином і двома вірними рабинями пішла з міста, залишивши свій будинок, майно і рабів.

Під виглядом злиденної вона спочатку ховалася в Селевкії, а потім у Торсі. Там близько 305 року вона була упізнана, затримана і представлена на суд правителя Олександра. Укріплена Господом, свята безстрашно відповідала на запитання судді і твердо сповідав свою віру в Христа. Правитель наказав бити святу палицями. Під час тортур свята Улита повторювала: "Я християнка, і не принесу жертви бісам".

Хлопчик Кирик плакав, дивлячись на муки своєї матері, і рвався до неї. Правитель Олександр пробував пестити його, але хлопчик виривався і кричав: "Пустіть мене до матері, я християнин". Правитель жбурнув дитину з висоти помосту на кам'яні сходи, хлопчик покотився вниз, вдаряючись об гострі кути, і помер. Мати, побачивши свого замордованого сина, подякував Богові за те, що Він удостоїв підлітка мученицького вінця. Після багатьох жорстоких тортур святу Улиту усікли мечем.

Мощі святих Кирика і Улити були знайдені в часі царювання святого рівноапостольного царя Костянтина († 337, пам'ять 21 травня). На честь святих мучеників поблизу Константинополя був влаштований монастир, а недалеко від Єрусалиму споруджений храм. За народним віруванням, святим Кирику та Улиті моляться про сімейне щастя  і одужання хворих дітей.