Преподобний Дий народився в місті Антіохії Сирійській в кінці IV століття в благочестивій християнській родині. З молодих років він відрізнявся стриманістю, спожив їжу в малій кількості і не кожен день, своє тіло утихомирював бдінням і безперестанними молитвами. За такі подвиги Господь дарував святому Дию безпристрасність і дар чудотворення.

Господь у видінні, наказав святому Дию йти до Константинополя і там служити Йому і людям. Святий Дий оселився за містом у відокремленому місці, де люди боялися жити. Преподобний Дий мужньо боровся із злобними духами, які намагалися вигнати його з того місця. Він перемагав їх молитвою і твердою надією на допомогу Божу. Усердно помолившись, святий встромив свій посох в землю, просячи Господа дати життя сухому посоху, якщо Господь зволить Дию перебувати на тому місці. Господь почув молитву Свого угодника: посох дав коріння, почав зростати і з часом перетворився на величезний дуб, який довго стояв і після спочинку Дия.

Навколишні жителі стали приходити до праведника за порадою, настановою, просили зцілення від душевних і тілесних хвороб. Святий Дий молитвою лікував недуги, а все, що йому жертвували, він роздавав убогим, мандрівникам та хворим.

Поголос про святого Дия дійшов до імператора Феодосія Молодшого. Він прийшов до святого Дия за благословенням разом з Патріархом Константинопольським Аттиком (406-425). Імператор побажав, щоб на місці подвигів святого Дия був влаштований монастир, і надав кошти на його спорудження. Патріарх висвятив преподобного у священний сан і поставив його ігуменом. Незабаром до святого Дия зібралася численна чернеча братія. Обителі знадобився колодязь. Його рили довго і безуспішно. За молитвою преподобного Господь вивів джерело чистої води, яка незабаром наповнила колодязь. Одного разу святий, помолившись, воскресив потопленика. Багато інших чудес здійснював Господь через Свого угодника.

У глибокій старості преподобний Дий важко захворів. Він попрощався з братією, причастився Святих Таїн і лежав на одрі, немов мертвий. У монастир прибули для здійснення поховання Святійший Патріарх Аттик (пам'ять в Суботу сирну) і перебуваючий в Константинополі Антиохійський патріарх Олександр. Святий старець несподівано підвівся з смертного одра і сказав: "Господь дав мені ще 15 років життя". Велика була радість братії.

Святий Дий дійсно прожив ще 15 років, допомагаючи всім порадою, нагадування, уздоровлюючи хворих, піклуючись про старців. Незадовго до його спочинку у вівтарі церкви йому з'явився світлий чоловік у священицькому одязі і попередив про наступаючий день смерті. Віддавши подяку Господеві за сповіщення, святий Дий тихо помер і похований був у своєму монастирі (близько 430 року.)