Серед великих і преславних чудес, які явила Пресвята Богородиця на Почаївській горі, особливо вражає всіх дивовижне позбавлення Святої обителі від нашестя турків (агарян). Цікаво, що в монастирському літописі є свідчення про те, як незадовго до нападу ворогів на Почаїв, чудотворна ікона Богородиці плакала протягом чотирьох тижнів. Так, очевидно, Божа Матір, піклуючись про своїх вірних чад, попереджала їх про небезпеку.

Історія свідчить нам, що за період XVI - XVII століть турки і татари здійснили до сотні набігів на наші землі. Після порушення Польщею Бучацького мирного договору з Туреччиною почалася Збаразька війна. Турки з Поділля направили свої загони на Галичину і Волинь.

2 серпня в 1675 році п'ятидесятитисячне турецько-татарське військо під керівництвом хана Нурредіна, підступило до Почаєва. Весь народ з сусідніх околиць збігся до монастиря, який був обнесений тільки грубим дерев'яним частоколом. Всі, хто тільки в силі був тримати зброю, як з числа ченців, так і з числа мирян стали на захист Святої обителі. А хто не міг захищати монастир, той безперервно молився в Троїцькому соборі перед чудотворним образом Божої Матері та перед мощами преподобного Іова, так як саме на них всі покладали свою надію. Два дні мужньо оборонялися безстрашні захисники Почаївського монастиря. У ніч на 5 серпня Нурредін призначив генеральний штурм. Сили були нерівні. Допомоги чекати було нізвідки. Всі звернулися до Єдиної Заступниці. Зі сльозами на очах почали співати акафіст перед чудотворною іконою Богородиці. І в цей час раптом розступилися хмари і в небі над собором з'явилася Цариця Небесна в блискучому сяйві, оточена ангелами. Праворуч близько Богоматері стояв на хмарах преподобний Іов і молився до неї про порятунок рідної обителі. Все це побачили турки і татари, і почали полохливо пускати стріли в Небесне Видіння. Але стріли поверталися назад і вражали тих, хто їх пускав. Так Почаївський монастир був врятований.

Переказ свідчить, що деякі з турків і татар покаялися, прийняли Святе Хрещення і до кінця життя залишилися на монастирському послусі.

У пам'ять про цю славну подію Свята Православна Церква встановила щорічно 5 серпня прославляти Небесну Заступницю у Її чудотворній Почаївській іконі. На згадку про чудовий порятунок Почаївського монастиря від безбожних агарян вдячний православний народ склав величний кант «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом ...».