Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. У грецькому Часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: "Унаслідок хвороб, що вельми часто ставались у серпні, спрадавна затвердився в Константинополі звичай зносити Чесне Древо Хреста по дорогах і вулицях для освячення місць і на відігнання хвороб. Напередодні (13 серпня), виносили його з царської скарбниці, покладали на Святому Престолі Великої церкви (на честь Святої Софії - Премудрості Божої). З цього дня і аж до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, а народ приступав для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста".

У Руській Церкві це святкування поєдналося зі спогадом Хрещення Руси 1 серпня 988 року. В "Сказанні здійснення чинів святої соборної і апостольської великої церкви Успіння", складеному в 1627 році за наказом патріарха Московського і всієї Русі Філарета, дається таке пояснення свята 1 серпня: "А на Винесення Чесного Хреста здійснюється Хресний хід з  освяченням води та посвячення людей, по всіх містах і селах".

Звістка про день Хрещення Русі збереглася в хронографіях ХVI століття: «Хрестися князь великий Володимир Київський і вся Русь 1 серпня».

Нині в Українській Церкві чин малого освячення води 1 серпня здійснюється до або після Літургії. Разом з освяченням води здійснюється освячення меду (ось і назва «Перший медовий Спас», або «Спас на воді», або ще «Мокрий Спас»). З цього дня благословляється куштування його новий збір.