Пророк Михей (з 12 пророкiв, VІІІ ст. до Р.Х.), шостий з 12-ти малих пророків, походив з племені Юдиного і був родом з міста Морасфі, на південь від Єрусалиму, чому і називається Морасфитянином. Своє пророче служіння почав близько 778 року до Різдва Христового і проходив його майже 50 років при царях юдейських Йоафамі, Ахазі та благочестивому праведному Єзекії (721-691 роки до Різдва Христового, пам'ять 28 серпня). Він був сучасником пророка Ісаї.

Викриття і пророкування пророка Михея адресувалися як юдейському, так і ізраїльському царству. Він передбачав лиха, що загрожували Ізраїльському царству при його руйнуванні та Юдеї при нашесті царя Сеннахерима Асирійського. Йому ж належить пророцтво про народження Спасителя світу: "І ти, Віфлеєме, оселе Євфратва, хоча і малий ти, з поміж тисяч Юдиних; з тебе бо Мені вийде Старійшина, щоб бути Князем в Ізраїлі, походження ж Його від створення світу" (Мих.5, 2). Із слів пророка Єремії (Єр. 26, 18-19) видно, що юдеї побоялися вбити пророка Михея. Мощі його були знайдені в IV столітті по Різдві Христовому в Варафсатіі за відкриттям єпископу Єлевферопольскому Зевину.