Немає підстав, а інколи, можливості точно встановити і святкувати земний день народження кожного із величезного сонму православних святих. Їх день смерті на землі - це день нового народження на небесах. І лише у випадку Пречистої Богородиці Приснодіви Марії та Іоана Предтечі, Хрестителя Господнього ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й земне народження.

Одне із найбільших свят, що стоїть на початку нашого церковного року - це свято Різдва Пресвятої Богородиці. Із слів тропаря цього свята видно, що воно особливо радісне і важливе. Радісний цей день, бо це - день народження Божої Матері - Владичиці неба й землі. Він і важливий, бо підкреслює велику правду святої віри про Богоматеринство Пречистої Діви Марії. На велике значення цього свята вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: «Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».

В Євангелії описано дуже мало подій із життя Пречистої Діви Марії. Тут нічого не сказано про її народження, про її молоді роки чи про її Успіння (смерть), навіть не вказано імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це із Священного Передання Церкви та апокрифічних творів. Апокрифи розповідають нам про такі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, про які не говорять чотири Євангелія. Хоча Свята Церква не визнає всіх апокрифів за істинні книги, навіть за певні історичні джерела, все таки вони несуть у собі багато чого з передання ранньої Церкви.

Головне джерело відомостей про життя Пресвятої Богородиці - це апокрифічна книга «Протоєвангеліє Якова», написана приблизно 170-180 року. Ця книга розповіла багато чого не зазначеного в святих Євангеліях і дозволила започаткувати такі церковні святкування: Зачаття праведною Анною Пресвятої Діви Марії, Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці та вшанування пам'яті праведних Іоакима та Анни, яких Церква називає Богоотцями. Звідси ми і знаємо про обставини народження Пречистої Діви Марії, хто були її батьки. Джерело цих відомостей - апокрифічне Протоєвангеліє Якова завжди шанувалося святими отцями, його цитують і пояснюють, зокрема,  священномученик Епіфаній Кіпрський, преподобний Андрій Критський, святитель Софроній Єрусалимський, преподобний Іоан Дамаскин і святитель Фотій, патріарх Константинопольський.

У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері зі священичого роду Аарона. Її батьки жили в Назареті і були заможні, а при тому відзначалися великою праведністю та любов'ю до Бога. Свої врожаї та прибутки праведний Іоаким ділив на три частини: одну частину давав на пожертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою скорботою Іоакима й Анни була їхня бездітність. У юдеїв бездітність вважалася Божою карою. Тому вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони постійно благали Бога, щоб Він послав їм дитину. Це була головна мета їх молитов і постів. І нарешті, Господь на старості літ дав їм дочку. Тоді вони і не здогадувались про те, що в Божих планах маленька Марія, вже тоді, була призначена стати Матір'ю Сина Божого.

Свято Різдва Божої Матері у Православній Церкві належить до стародавніх Богородичних свят, хоча і не відомо точно, коли воно з'явилося. Про нього згадують святитель Іоан Золотоустий, блаженний Августин і преподобний Роман Сладкоспівець. Палестинські письмові джерела доводять, що рівноапостольна Олена, мати імператора Костянтина Великого, збудувала у Єрусалимі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. В V столітті про це святкування згадує Служебник папи Геласія (492-496).

Стихири на честь цього свята та інші піснеспіви належать богонатхненному перу патріарха Анатолія, Стефана Єрусалимського, Андрія Критського, Іоана Дамаскина і патріарха Германа, а також Йосифа Студита. Офіційне введення цього свята в традицію богослужіння у візантійській імперії приписують імператору Маврикію (582-602 рр.).

Із Православного Сходу святкування Різдва Пресвятої Богородиці прийшло на Захід в VII ст. до Риму, а звідси згодом поширилося на цілу західну латинську Церкву. День 21-го вересня став днем свята тому, що того дня сповнилося дев'ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії праведною Анною, яке наша Церква святкує 22 грудня, а також тому, що того дня мало відбутися освячення храму в її честь у Єрусалимі. Це свято належить до двонадесятих свят нашого церковного року.

Архімандрит ЛАВРЕНТІЙ,

«Голос Православ'я»

На фото: ікона Різдва Пресвятої Богородиці з козацької церкви Покрова у Мамаєвій слободі, м. Київ.

Сайт УПЦ Київського Патіархату