Святий мученик Юліан жив у IV столітті неподалік від стародавнього міста Анкири. Правителю Галатійської області донесли, що в одній печері ховається пресвітер Юліан з 40 однодумцями і здійснює там Богослужіння. Святого Юліана схопили і вимагали видати решту християн, що встигли сховатися, але він рішуче відмовився. Язичники наказали святому пресвітеру принести жертву їхнім богам, але і на це він не погодився. Тоді його оголили і поставили на розпечені залізні ґрати. Мученик осінив себе хресним знаменням, і Ангел Господній охолодив полум'я. Святий Юліан залишився неушкодженим. На питання правителя, хто він і як погасив вогонь, мученик сказав: "Я - Божий слуга". Катувальники привели стареньку матір святого і погрожували їй тим, що, якщо вона не умовить сина принести жертву ідолам, то її віддадуть на наругу. Мужня жінка відповіла, що якщо проти її волі збезчестять її тіло, це не буде покладено їй у провину перед Богом, а, навпаки, це буде зараховано їй як мученицький подвиг. Осоромлені мучителі відпустили старицю, а святого Юліана засудили на смертну кару. У передсмертній молитві святий старанно дякував Богові і просив зміцнити його до перенесення страждань. Святий Юліан попросив також особливу благодать у Бога: щоб людям, які будуть брати землю з місця його поховання, давалося прощення гріхів і звільнення від пристрастей, а на їхні поля, щоб не нападали шкідливі комахи або птиці. Звертаючись до Бога: "Господи, прийми дух мій з миром!" - Мученик схилив свою голову під меч. Тоді пролунав Голос, що закликав мученика в Небесне Царство. Цей Голос почули і ті християни, які переховувалися в печері. Надихнувшись, вони пішли на місце страждання святого Юліана, де знайшли його вже мертвим. Вони одностайно сповідали себе християнами, їх зв'язали і привели до правителя, який велів і їм відсікти голови.
|