«Величаємо Тя, Пресвята Діво, Мати Христа Бога нашого, і славимо всеславний покров Твій...» (Величання свята). 

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрови. Шанування Богоматері, як Покровительки нашого народу, тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого і ревного шанування лежить, мабуть, у тому, що тут йдеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісного прославлення і звеличення Її покрову і заступництва.

Головний мотив, який призвів до встановлення цього празника - видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, взяли в облогу араби. Все місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася Її риза, звершувалося всенічне богослужіння. Храм був переповнений молільниками. Разом з паствою ревно молилися про охорону міста св. Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній. Відправа вже завершувалася, аж ось св. Андрій бачить, як від царських врат  йде світлом осяяна Богородиця у супроводі св. Іоана Хрестителя і св. Іоана Богослова, яких оспівував великий хор святих угодників Божих. Богородиця підходить до престолу, вклякає і довго та слізно молиться. Відтак встає, здіймає зі своєї голови пресвітлу хустку (покров, омофор) і широко простирає її над народом, що зібрався у храмі. Видіння зникає. Св. Андрій і Єпіфаній, які бачили видіння, зрозуміли, що Пресвята Богоматір прийшла, щоб рятувати місто. Звістка про це чудо блискавично рознеслася по всьому світу. Вороги відступили і місто було врятоване. 

Хто ж був цей св. Андрій Юродивий? Прийнято вважати, що це скиф-слов'янин, родом із південних земель Руси-України. З іншими невільниками він опинився в Царгороді, звільнившись з рабства, став ревним християнином. Розмірковуючи над словами св. апостола Павла "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні" (1 Кор. 4, 10), він почав поводитися як юродивий. 

Щодо часу життя св. Андрія та чуда Покрови серед церковних істориків та богословів існують різні версії. Ймовірно, це було за імператора Лева І Великого (457-474 рр.). 

Свято Покрови Пресвятої Богородиці має службу великих свят зі Всенічним Бдінням, однак до 12-ти великих свят (дванадесятих) воно не належить. А тому, цей празник не має ані перед- ані попразденства. 

Православна Церква наголошує на трьох найвищих достоїнствах Пресвятої Богородиці: Її Богоматеринстві, Її Вседівстві, Її Заступництві за нас перед Всевишнім.

Ще з часів Київської Русі, православні християни особливо шанували Пресвяту Богородицю. Свідченням цього є той факт, що князь Ярослав Мудрий доручив увесь народ в опіку Діві Марії. Це відбулося 1037 р. у храмі Благовіщення.

Наші славні Запорожці мали на Січі храм Покрови з одноіменною іконою. На цій іконі був надпис: «Ізбавлю і покрию люди моя...». Саме тому, ідучи в похід, козаки завжди співали "Під твою милість". 

До цього варто додати, що Українська Повстанська Армія також була заснована в день Покрови, а 30 травня 1947 р. Свято Покрови було проголоено офіційним святом цього військово-патріотичного утворення.

Історичні реалії свідчать, що український народ завжди перебував під Покровом Пресвятої Богородиці. Досить згадати чудесний захист Почаївського монастиря 1675 року, коли над ним нависла небезпека знищення турками.

А тому утрердуємося у вірі і надійно почитаємо нашу Заступницю і Покровительку Діву Марію, бо в цьому запорука нашої братерської любові, спокою між людьми, миру та духовного зростання. Ми також віримо, що Вона не забуде про наш край і людей у день Страшного Суду.

Пресвятая Богородице, моли Бога за нас!