Святитель Варсонофій, єпископ Тверський, чудотворець Казанський, народився близько 1495 року в місті Серпухові в сім'ї священика Василя. При хрещенні немовля отримав ім'я Іван. Відрізняючись працьовитістю і тямущістю, отрок легко опанував грамоту, освоїв читання Псалтиря і церковний спів настільки, що міг не тільки сам читати і співати, а й допомагати іншим. У 1512 році кримські татари під проводом Ахмат Гірея і Бурнат Гірея ходили в похід на Рязань, але «не змігши нічого захопити в Рязані», пройшли швидким і несподіваним спустошливим рейдом по берегах Оки. У числі багатьох і Іван сімнадцятирічним юнаком потрапив до полону. Багато довелося терпіти в полоні юнакові, але віра Христова, ще в батьківському домі глибоко укорінена в серці, в суворих випробуваннях,принесла плід сторицею. Сподіваючись на Господа, майбутній святитель молився і співав псалми, жив, як живе послушник в монастирі, непримітно навчився послуху, лагідністю та терпінню. Спав Іван зовсім мало, до їжі майже не торкався, відрізнявся старанністю і лагідністю, самовіддано трудився без суперечки і тому розташував до себе навіть запеклі серця іновірців, які, мимоволі визнавши його гідність, стали ставитись до нього м'якше і поблажливіше, ніж до інших. Поступово, завдяки його здібностям, він опанував розмовною татарською мовою до такої міри, що після двох років міг не тільки добре говорити, але й писати по-татарськи. Полон тривав три роки. З великими труднощами зібравши необхідну суму, священик Василь викупив свого сина Івана з татарської неволі. Блаженний Іван повернувся додому, проте серце його вже назавжди охололо до непостійних земних радощів та утіх. Згідно непохитного рішенням, що визріло в душі юнака ще в полоні, він поїхав до Москви, де у Спаському Андроніковому монастирі прийняв чернечий постриг, давши Богові обіти дівоцтва, слухняності і безкорисливості. Новопостриженого інока нарекли Варсонофієм. Суворим і богоугодним життям інок Варсонофій примножував подвиги чесноти і молитви. У Андроніковому монастирі бував наїздами святитель Акакій, єпископ Тверський (1522-1567), рідний молодший брат преподобного Йосипа Волоцького і постриженник Йосифо-Волоколамського монастиря, архіпастир добрий і благочестивий, удостоєний від Бога дару прозорливості. Він неодноразово пророкував преподобному Варсонофію, колишньому ще в сані ієродиякона, що саме він стане колись наступником святителя Акакія на Тверській кафедрі. Про доброчесне і благочестиве життя преподобного Варсонофія стало відомо митрополиту Московському Макарію, який звів святого Варсонофія в сан ігумена Миколо-Пешношської Мефодієвої пустелі, заснованої в 1461 році учнем преподобного Сергія Радонезького преподобним Мефодієм (пам'ять 27 червня) в 15 верстах від Дмитрова. За старих часів пустель ця іменувалася «Микола на Песнуші». У 1553 році в паломництві (в подяку за чудесне позбавлення від смерті) на шляху в Кирилівський Білозерський монастир Пешношську обитель відвідав цар Іван Грозний з сімейством. Він звернув увагу на досвідченого наставника чернечого життя, який побував у полоні і досвідченого в татарській мові і моралі. Тому, коли в 1555 році в Казані відкривали нову єпархію, разом зі святителем Гурієм, першим архієпископом Казанським, був направлений до Казані і святий Варсонофій з Пешношської обителі в сані архімандрита для заснування там монастиря. 26 травня 1555 році первосвятитель Казані урочисто вирушив у дорогу. З Москви по річках Москві, Оці і Волзі шлях до Казані тривав два місяці. У неділю 27 липня 1555 року святитель Гурій з ігуменом Пешношським Варсонофієм та ігуменом Успенського Старицького монастиря Германом прибули до Казані. З хрестами та хоругвами були зустрінуті вони в Казанському Благовіщенському соборі місцевим духовенством та населенням. Разом зі святим Варсонофієм до Казані прибули ченці, постриженики Пешноші: Тихон, Феодорит, Іов, Андроник, Сильвестр, а також інок Андронікового монастиря Симеон. Вже в наступному, 1556 році преподобний Варсонофій виконав покладене на нього доручення і влаштував Преображенський монастир у Казанському кремлі. Ним було освячено перший кам'яний теплий храм в монастирі в ім'я святителя Миколи Ратного, а згодом - і головний храм на честь Преображення Господнього. Таємно від усіх він продовжував носити вериги для виснаження плоті. Монастир незабаром став осередком духовного життя колишньої татарської столиці. Через кілька років число ченців у ньому доходило до ста осіб. Святий Варсонофій навертав татар у православну віру, чому немало сприяло чудове знання ним татарської мови. Завдяки зціленням різних недуг, ім'я його стало відомо далеко за межами Казані. І чимало хворих, що приходили до нього за лікуванням, схилялися до прийняття християнської віри. По смерті єпископа Тверського Акакія ((1567) святитель Филип, митрополит Московський, викликав святого Варсонофія до Москви і звів його в сан єпископа Тверського.

Справжнім світильником був святитель Варсонофій для своєї пастви, не словами одними, але всім єством своїм вказуючи рятівний шлях Христовий. Незважаючи на високий святительський сан, він продовжував бути смиренним подвижником, яким був у Пешношській обителі і в Казані. Ночі проводив він в молитві, дні у працях і турботах, відпочиваючи, шив клобуки і дарував ченцям і єпископам, безперестанною молитвою старанно лікував тілесні і душевні хвороби усіх, хто наверталися до нього. У той час почалися для Росії тяжкі випробування - цар Іван Грозний, мудро і побожно правив Росією, став жахом і бичем для своїх підданих, насаджуючи так звану «опричнину». Твер не належала опричнині і тому не користувалася прихильністю царя. З жахом і обуренням бачив святитель Варсонофій, як його друг Герман, архієпископ Казанський (пам'ять 19 листопада), колись користуючись повагою царя, був викликаний з Казані до Москви для зведення в сан митрополита, однак після того, як нагадав цареві тихими і лагідними словами, що той дасть відповідь на суді Божому за свої жорстокості, був вигнаний і помер в ув'язненні. Багато страшних подій пройшло перед очима святителя Варсонофія за чотири роки його архієрейського служіння. Глибоко журився про свою паству святитель Варсонофій. Відчуваючи старечу неміч, він в 1571 році пішов на спочинок в засновану ним у Казані обитель. П'ять років провів він у Преображенському монастирі на спокої, в молитві і самоті, де прийняв велику схиму. Коли він не міг по немочі сам ходити до церкви, люблячі учні допомагали йому відвідувати храм Божий, знаючи його любов до Богослужіння. Помер святитель Варсонофій 11 квітня 1576 року і був похований в Преображенському монастирі архієпископом Казанським Тихоном. У 1595 році з благословення Святійшого Патріарха Іова (1588-1607) побудований в цьому монастирі новий храм на честь Преображення Господнього. При будівництві храму були знайдені мощі святителів Казанських Гурія і Варсонофія.

Життєпис святителів Гурія і Варсонофія складено було священномучеником Патріархом Єрмогеном.