Святитель Іларіон, єпископ Меглинський був знатним константинопольським греком, але у вісімнадцять років залишив мирські відмінності і прийняв чернецтво. Він був «лагідний і смиренний до всіх», ревнуючи «митареве смирення», «милостивий до потребуючих» і перебував «багаторазово без сну в молитві всю ніч». Близько 1134 року за доброчесне життя поставлений на єпископа Меглинського. У цьому сані багато потрудився над викоріненням серед своєї пастви різних єресей і «після багатьох випробувань і недуг» мирно помер у 1164 році. Мощі його були перенесені до Тернова в 1206 році. Свята Церква прославляє його як «архієреїв похвалу, священиків усіх прикрасу, до Бога молитовника безперестанного, джерело чудес пречудне, церкви світильника пресвітлого і вчителя премудрого Меглинської землі всієї Руси прекрасне добриво»