Павло, Кіровоград:

- Чи не здається Вам, що Православна Церква немовби монополізувала добро? Хіба немає добрих людей в інших віросповіданнях?

Протоієрей Андрій Ткачов:

- В інших сповіданнях, звичайно, є добрі люди. Монополізовувати добро ми не повинні, та в нас це навряд чи вийшло б, якби ми й захотіли. Питання не тільки в добрі, але й у якості добра. Я маю на увазі те, що якщо людина за природою добра, то її і хвалити немає за що. Смиренна вівця, каже Кирил Єрусалимський, але хто похвалить її за смиренність? Чудом і скарбом є переміна вдачі. Та людина варта подиву, котра, будучи дратівливою, заздрісною і злою, зуміла у Христі змінитися. Ось предмет похвали! Ось подивування Ангелів!

Учні Христові були людьми різних темпераментів, різних вдач. Навряд чи Петра можна було назвати найдобрішимз апостолів. Смиренний, тихий і непомітний, а разом з тим - більше, ніж інші проникав у таємниці віри Іоанн Богослов. Однак не він - Первоверховний апостол. Очевидно, добрі від природи призначаються Богом для одних трудів, а рішучі й відважні - для інших. Бог кличе всіх, і всім, залежно від природних властивостей, Він розподіляє завдання.

Запитання було б прозорішим, якби торкалося благодаті та дієвості Таїнств. Ось тут Церква готова оспорювати своє винятковей становище. Але запитання не було так поставлено, тому я і не говоритиму про те, про що не запитували. Що ж до доброти і разом з нею співчуття, чуйності, щедрості, то тут немає монополії. Нам хотілося б бачити найдобріших людей у лоні Православної Церкви. Це було б очевидним доказом її істинності. Натомість ми бачимо змішану картину світу, і це видовище кидає виклик вірі. Слава Богу за цей виклик! Ми віримо у Христа не тому, що потрапили в общину найдобріших у світі людей, а тому, що Духом Святим навчені бачити у Христі Спасителя і Пастиря. Тому нам зрозуміла проблематика Євангелія стосовно цього запитання.

Христос прийшов до іудеїв. Через них Він прийшов і до всіх. Те, що іудеї були хранителями істини у стародавні часи - незаперечна правда. Сам Господь у бесіді із самарянкою стверджує це, кажучи, що "спасіння від іудеїв". Ми можемо назвати іудаїзм "старозавітним православ'ям". Але чи означає це, що серед іудеїв усі гранично добрі? На жаль, ні. Й у своїй першій проповіді в синагозі Назарета Христос наводить приклади з історії, коли сирійський воєначальник Неєман і фінікійська вдова мали більшу віру, були відкритішими до Бога людьми, ніж ізраїльтяни.

Отже, старозавітна Церква береже істину, раз за разом являє світу найбільших пророків і праведників. Проте бувають часи і ситуації, коли не-єврей виявляється більш бажаним Богові, ніж ізраїльтянин.

Перенесемо ці слова на нашу ситуацію і отримаємо відповідь. Церква благодатна, але не всякий син Церкви живе повнотою благодаті, не всякий поборов свій гріх і свою зіпсутість. Християнин не має права на гордість. А якщо загордиться, то Бог має силу відразу показати йому людину "зовнішню", не з церковного середовища, чуйнішу, терпеливішу і співчутливішу.

Бог дав нам віру не для того, щоб ми шукали ворогів. Дивитимемося на людей простим, нелукавим оком і прагнутимемо досягнення святості. А якщо захочемо гордитися, Він може сказати нам: "Поглянь сюди. Ось ці люди кращі від тебе, хоча знають менше і перебувають далі від Мене. Не гордись, але бійся...".

Церковна Правослана газета