"Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство...

Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки

Його"

(Мт. З, 2-3).

Хто ближче погляне на церковний рік, той зауважить, що Свята Православна Церква завжди готується коротшим або довшим постом до великих і світлих свят. Маємо великий і святий піст перед святом Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими святами. Маємо багатоденні пости перед святом святих апостолів Петра й Павла та святом Успення Пресвятої Богородиці. Маємо вкінці довгий піст перед святом Христового Різдва. Це свято, як і свято Пасхи, належить до найбільших у році, тому і його піст творився на зразок пасхального, і навіть називається Чотиридесятницею. Тож погляньмо на його історію, тривалість та завдання.

Першу згадку про Різдвяний піст від 27 листопада подає Коптійський календар з VIII сторіччя.

Святитель Іван Постник (582-595), патріарх Царгородський, навчав: "Годиться, щоб миряни утримувалися від споживання м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст святого апостола Филипа і піст святих апостолів Петра й Павла". У IX столітті Різдвяний піст стає загальним в повноті Праволавної Церкви.

З давніх-давен свято Різдва Христового було на рівні з святом Христового Воскресіння. Тому й церковний устав дивиться на Різдво Христове, як на другу Пасху. У старих типіконах і в богослужбовому псалтирі під 7 січня є така примітка: "Пасха, свято триденне". Тож, як до свята Пасхи вірні готувалися молитвою і постом, так і Різдвяний піст став для них часом приготування до приходу Спасителя. Святитель Симеон, архієпископ  Солунський († 1429) каже: "Цей сорокаденний піст схожий на піст Мойсея, який постив 40 днів і ночей та прийняв скрижалі таблиці Заповідей Божих. Постім і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви і причастимося Його Тіла".

Різдвяний піст став для Церкви також символом молитов і постів старозавітних патріархів і пророків, які з тугою очікували приходу Месії. Під час цього посту свята Церква, бажаючи скріпити своїх вірних прикладом святих Старого й Нового Завітів, вшановує пам'ять деяких пророків, а саме: пророка Авдія - 2. 12, Наума - 14. 12, Авакума - 15. 12, Софонії - 16. 12, Агея - 29. 12 і Даниїла - 3. 12; святих апостолів Матфея - 29. 11 і Андрія - 13. 12; святителя Миколая - 19. 12; преподобних Івана Дамаскина- 17. 12 і Сави Освяченого - 18. 12; визначних мучеників і мучениць: Гурія - 28. 11, Катерини - 27. 11, Варвари - 17. 12, Євстратія - 26. 12, Ігнатія Богоносця - 20. 12, Анастасії - 04. 01 і Євгенії -06. 12, а вкінці дві останні неділі присвячені всім старозавітним праотцям і отцям.

Наша Церква має прадавню традицію, за якою вірні готуються до свята Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й святими Таїнством Сповіді і Святого Причастя. Київський митрополит Георгій (1072-1073) у своєму "Білеческому Уставі" приписує причащатися, між иншим, і на Різдво Христове (§ 9). Святитель Петро Могила, Митрополит Київський († 1647) у требнику доручає вірним сповідь і причастя під час кожного з чотирьох річних постів.

Антіохійський патріарх, Анастасій Синаїт (561-600) у своєму творінні "Про Три Чотиридесятниці"вказує на апостольське походження і загальний обов'язок Різдвяного посту і при цьому покликається на передання про святого апостола Филипа. У переданні сказано, що святий апостол Филип перед своєю мученицькою смертю просив у Бога кари для своїх мучителів. За те йому було об'явлено, що він як покуту 40 днів після смерти не зможе увійти до раю. Тому святий апостол Филип просив инших апостолів, щоб за нього постили 40 днів, а апостоли всім вірним доручили 40-денний піст.

Є деякі застереження щодо твору "Про Три Чотиридесятниці". Історики вважають, що цей твір не міг з'явитися раніше, ніж у IX столітті тому, що він говорить про Успенський піст, про який до IX століття ще не знали.

В Антіохії про Різдвяний піст, який починався першого грудня, знали з початку VI століття. У той час він був і в Єрусалимі і тривав там 40 днів. У IX столітті Студійський Устав уже подає точні приписи щодо їди під час посту святого апостола Филипа.

Остаточно усталили час Різдвяного посту на Соборі 1166 року в Царгороді за патріарха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена. Цей Собор приписує сорокаденний піст перед Різдвом Христовим і каже його починати від дня святого апостола Филипа, тобто від 27 листопада. Через це він отримав назву посту святого апостола Филипа, або Филипівки.

На Русі-Україні в домонгольській добі були, крім пасхального, ще три инші річні пости. Про це сказано у "Білеческім Уставі" київського митрополита Георгія. Пости починалися у той самий час, що й сьогодні, тільки не було скрізь успенського посту, а якщо й був, то був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Филипівкою, а це значить, що він починався від святого апостола Филипа, тобто 27 листопада. Під час Филипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку: їсти раз на день, без молока і м'яса, а в суботу й неділю дозволяє рибу два рази на день (§ 4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає Різдвяний піст Чотиридесятницею.

Різдвяний піст установлений для того, що ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою й постом, щоб з чистим серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого, що з'явився у світ і щоб, крім звичайних дарунків і жертв, принести Йому наше чисте серце й бажання слідувати Його вченню.

Правила помірності, запропоновані Святою Православною Церквою в Різдвяний піст, настільки ж суворі, як і в Петровий піст. Зрозуміло, що під час посту заборонені м'ясо, вершкове масло, молоко, яйця, сир. Крім того, у понеділок, середу й п'ятницю Різдвяного посту уставом забороняються риба, вино і єлей і дозволяється вживати їжу без масла (сухоядіння) тільки після вечірнього богослужіння. В інші ж дні - вівторок, четвер, суботу й неділю - дозволено вживати їжу з рослинним маслом.

Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботи, неділі й великі свята, наприклад, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, у храмові свята й у дні великих святих, якщо ці дні припадають на вівторок або четвер. Якщо ж свята випадають на середу чи п'ятницю, то дозвіл посту покладено тільки на вино і єлей. З 2-го січня по 6 січня (новий стиль) піст підсилюється, і в ці дні навіть у суботу й неділю риба для вживання не благословляється.