Явлення найдревнішої на Білоруській землі Куп'ятицької ікони Божої Матері відбулося в 1182 році біля села Куп'ятичі, розташованого на річці Ясельда на теренах колишнього Пінського повіту Мінської губернії.

Чернець Києво-Печерської Лаври Афанасій Кальнофойський у своїй праці «Тератургіма, або дива, що відбулися, як у самому Печерському монастирі, так в обох його печерах», опублікованому в 1638 році в Києві, розповідає про те, що свята ікона була знайдена в лісі селянської дівчинкою Ганною, яка випасала худобу. Образ - у вигляді хреста - випромінював надзвичайно яскраве світло між деревами. Радісна дівчинка, віднісши ікону Божої Матері додому, сховала її в скриню. Повернувшись на попереднє місце, вона знову побачила сяйво між деревами. Думаючи, що це інший хрест, дівчинка поклала його за пазуху. Увечері, бажаючи показати своєму батькові Василеві знайдені нею хрести, Ганна не змогла їх знайти. Коли ж вони разом прийшли на пасовисько, то вже здалеку побачили сяйво навколо дерева, на якому раніше чудесним чином був явлений хрест. Принесена в будинок ікона на наступний же день знову опинилася на старому місці в лісі. Уражені цими подіями, місцеві жителі побудували на місці чудесного явлення ікони церкву в ім'я Пресвятої Богородиці, де поставили знайдену ікону. З цього часу благодать Божа прославила святий образ Божої Матері різними чудотвореннями.

У 1240 році татари під час навали розорили і спалили село і Куп'ятицьку церква, але чудотворний образ зберігся в попелі неушкодженим. Вдруге свята ікона була знайдена в кінці XV століття на місці згорілого храму мандрівником-Богомольцем на ім'я Йоаким, який повертався на батьківщину з Єрусалиму через Полісся. Не наважившись узяти з собою знайдений образ, він повідомив про чудесну знахідку місцевим жителям. Селяни, з великою радістю сприйняли звістку про друге явлення чудотворної ікони, у супроводі священика перенесли хрест-ікону в сільську церкву, побудовану на місці згорілого храму. Йоаким ж залишився при храмі паламарем.

У 1629 році при церкві було влаштовано Куп'ятицький Свято-Введенський Преображенський чоловічий монастир, в стінах якого подвигом добрим трудились майбутні святі преподобномученики Афанасій, ігумен Берестейський († 1648) і Макарій Канівський, ігумен Пінський († 1678).

Ігумен Куп'ятицької обителі Іларіон Денисович написав твір «Опис чудес Куп'ятицької ікони Божої Матері», у виданні якого брав участь також і Афанасій Кальнофойський, доповнивши його своїми тлумаченнями.

У другій половині XVII століття монастир був захоплений спочатку католицькими, а потім уніатськими ченцями. У 1655 році православні ченці на чолі з намісником, архімандритом Лазарем Барановичем, залишаючи монастир, взяли з собою святу ікону Богородиці і перенесли чудотворний образ у Київський Софійський собор, де і помістили в ряду місцевих ікон південного вівтаря апостола Андрія Первозванного.

До чудотворного Куп'ятицького образу Божої Матері вдавалися з благоговінням і шануванням не тільки православні українські, але не забували про свою святиню і білоруські віруючі. У середині XIX століття парафіяни Куп'ятицької парафії звернулися до Святійшого Правлячого Синоду з проханням про повернення з Київського Софійського собору Куп'ятицької чудотворної ікони Божої Матері. Однак прохання було відхилене. Відмова була мотивована тим, що ікона «належала не парафіяльній церкві, побудованій у 1822 році, а монастирю, нині вже неіснуючому, і перенесена в Києво-Софійський собор не предками прохачів, але православними ченцями колишнього монастиря 200 років тому».

Існують відомості, що в Софійському соборі чудотворний образ перебував до кінця 20-х років XX століття. Подальша його доля невідома.

Точний список з чудотворної ікони, написаний у XVII столітті, знаходиться в даний час у Свято-Миколаївській церкві села Куп'ятичі Пінського району Брестської області. Для поклоніння святій Куп'ятицькій іконі Божої Матері сюди щорічно стікаються паломники з усієї Білорусі.

Куп'ятицька ікона Пресвятої Богородиці є невеликого розміру мідний хрест. На одній стороні хреста рельєфно зображена Богоматір з Предвічним Немовлям на лівій руці, на іншій - Розп'яття.