Коли Пречистій Богоотроковиці, Преблагословенній Діві Марії Богородиці, сповнилося три роки, святі праведні батьки Її, Йоаким і Анна, вирішили виконати свою обітницю - віддати на служіння Богові народжену ними дитину. Вони скликали в Назареті, де жили, всіх своїх родичів з царського і архієрейського роду, бо сам праведний Йоаким був з царського роду, дружина ж його, свята Анна, була з роду архієрейського, а також хор непорочних дів; приготували багато свічок і оточили Пречисту Діву Марію царською величчю, як усе це засвідчено святими отцями.

Святий Яків, архієпископ Єрусалимський, від імені Йоакима говорить так: "Покличте непорочних дочок єврейських, щоб вони взяли запалені свічки".

Від імені праведної Анни святий Герман, патріарх Царгородський, говорить: "Я виконую перед Господом обітницю, яку дала в скорботі, і для цього зібрала хор дів зі свічками, скликала священиків, запросила родичів, кажучи всім: радійте всі зі мною, бо я тепер явилася матір'ю, приводячи свою Дочку не до царя земного, але до Бога, Царя Небесного".

Про царську ж окрасу Богоотроковиці святий Феофілакт, архієпископ Болгарський, говорить: "Треба, щоб введення Божественної Отроковиці було достойне Її, щоб такої пресвітлої і коштовної Перлини не торкався убогий одяг; необхідно саме в царський одяг одягнути Її для найбільшої слави і краси".

Зробивши все, що належало до чесного і славного введення, вони вирушили у триденну путь, що вела з Назарета в Єрусалим.

Досягнувши міста Єрусалиму, вони урочисто ввійшли у храм і повели туди одушевлений храм Божий, трирічну отроковицю, Пречисту Діву Марію. Попереду Неї йшов хор дів із запаленими свічками, як свідчить святий Тарасій, архієпископ Константинопольський, який вкладає у вуста святої Анни такі слова: "Почніть (хід), діви, зі свічками, і йдіть попереду мене і Богоотроковиці".

Святі ж батьки, один з одного боку, інша з іншого, узявши за руки дану Богом Дочку свою, з честю вели Її між собою. За ними радісно йшли безліч родичів, сусідів і знайомих, тримаючи в руках свічки і оточуючи Пречисту Діву, як зірки світлий місяць, на подив усьому Єрусалиму. Святий Феофілакт описує це так: "Забуває Дочка дім батька і приводиться до Царя, Який забажав красу Її, - приводиться не без шани і не без слави, але з урочистими проводами. Ось виводять Її з батьківського дому зі славою, оплески супроводжують Її вихід; за батьками Її пішли родичі, сусіди і всі, хто любив їх; батьки раділи батькові, матерí раділи мáтері; отроковиці і діви зі свічками в руках йшли попереду Богоотроковиці. Весь Єрусалим, як якесь зоряне коло, що сяяло з місяцем, зібралося дивитися на ці небувалі проводи і бачити трирічну Отроковицю, оточену славою і вшановану переднесенням свічок. І не тільки громадяни земного Єрусалима, але й небесного - святі ангели - спустилися побачити преславне введення Пречистої Діви. Церква оспівує це так: "Ангели, сходження Пречистої бачачи, здивувалися: як Діва вводиться у Святеє Святих".

З'єднавшись із видимим хором непорочних дів, невидимий хор безтілесних чинів проводив Пречисту Діву Марію у Святеє Святих і, за повелінням Господнім, оточував Її, як обраний сосуд Божий. Про це святий Георгій, архієпископ Нікомідійський, говорить так: "Батьки вже вели до дверей храму Діву, оточену ангелами, при загальних радощах усіх небесних сил. Бо ангели хоч і не знали сили таємниці, однак, за повелінням Господнім, служили при вході Її в храм. Отже, вони, по-перше, дивувалися, побачивши, що Вона буде коштовним сосудом чеснот, що Вона носить ознаки вічної чистоти і має таку плоть, якої ніколи не доторкнеться ніяка гріховна скверна, а по-друге, виконуючи волю Господню, здійснили служіння, яке їм велено".

Так, з шаною і славою не тільки від людей, але й від ангелів було введено в храм Господній Пренепорочну Отроковицю. І достойно; бо якщо старозавітний ковчег, що носив у собі манну і служив тільки прообразом Пресвятої Діви, було внесено до храму з великою честю, при зібранні всього Ізраїля, то тим з більшою шаною, при зібранні ангелів і людей, мало звершитися введення в храм того самого одушевленого кивота, який мав у собі манну - Христа, - Преблагословенної Діви, призначеної за Матір Богові.

При внесенні старозавітного кивота у храм Господній попереду нього йшов цар земний, який царював тоді над Ізраїлем, - Богоотець Давид; а при введенні у храм Божий цього одушевленого кивота, Пречистої Діви, передував не земний цар, а Небесний, Якому ми щодня молимося: "Царю Небесний, Утішителю, Душе Істини". Що саме цей Цар був на чолі цієї дочки царської, свята Церква в нинішніх співах свідчить так: "У Святеє Святих свята і непорочна Святим Духом вводиться". При внесенні ковчегу були музика і спів, бо Давид звелів начальникам левитів поставити співаків, щоб вони грали на органах, псалтирях, кимвалах і гуслях і співали радісні пісні; при введенні ж Пресвятої Діви лунала не земна музика і спів, а спів ангелів, які були при цьому невидимо присутні. Бо вони, при вході Її у Святеє Святих на служіння Господу, співали небесними голосами те, що згадує нині Церква, яка співає в кондаку: „Благодать вводячи, що в Дусі Божественному, яку оспівують ангели Божі: бо Вона є оселя небесна". Втім, введення Пречистої Богородиці у храм відбувалося і не без людських співів. Бо праведна Анна (у слові святого Тарасія) говорить дівам, що йдуть попереду: "Оспівуйте Цю хвалебною піснею, співайте Її під звуки гуслів, вигукніть їй пісню духовну, прославте Її на десятиструнному псалтирі".

Це ж згадує Церква, кажучи: "Радіють Йоаким і Анна духом, і собор дів співає Господеві, зі Псалмоспівцем співаючи і шануючи Матір Його".

Звідси стає зрозуміло, що хор дів, який передував тоді Пречистій Діві, співав деякі пісні з псалмів Давида.

Згідно з цим і укладач нинішнього канону говорить цим дівам: "Починайте, діви, і співайте пісні, тримаючи в руках свічки".

Самі ж святі праведні батьки Йоаким і Анна, за свідченням святого Тарасія, мали на вустах своїх таку пісню праотця Давида: "Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. І забажає Цар доброти твоєї" (Пс. 44; 11-12).

Назустріч цьому славному введенню Богоотроковиці, за розповіддю Феофілакта, вийшли священики, які служили в храмі, і зі співами зустріли Пресвяту Діву, Яка мала бути Матір'ю Великого Архієрея, що пройшов небеса. Привівши Її до дверей храму, свята Анна (як пише святий Тарасій) говорила так: "Іди, дочко моя, до Того, Хто мені подарував Тебе, йди, Священний кивоте, до милостивого Владики; йди, Двері Життя, до милосердого Дателя; йди, ковчег Слова, до храму Господнього; увійди в церкву Господню, Радість і Веселість світу".

Захарії ж, як пророкові, архієрею і своєму родичу, вона сказала з Йоакимом: "Прийми, Захаріє, чистий покров; прийми, священику, непорочний Ковчег; прийми, пророку, Кадило духовного вугілля; прийми, праведний, Духовне Кадило".

І ще праведна Анна, як розповідає святий Герман, сказала першосвященикові: "Прийми, пророку, дочку мою, дану Богом, прийми і введи, посади Її на горі святині, в уготованому житлі Божому, нічого не допитуючись доти, поки Бог, Який покликав Її сюди, не відкриє остаточно Своєї волі про Неї".

Було там, пише блаженний Єронім, п'ятнадцять сходинок на церковному вході, за числом п'ятнадцяти ступеневих псалмів, бо на кожній з цих сходинок священики, які приходили для служіння, і левити співали окремий псалом. Ось поставили праведні батьки Пренепорочну Отроковицю на першій сходинці. Вона зразу ж швидко пішла сама по інших сходинках, ніким не ведена і не підтримувана; піднявшись на верхню сходинку, Вона стала, укріплена невидимою силою Божою. Здивувалися всі, побачивши трирічну отроковицю, яка піднялася по цих сходинках так швидко, а особливо дивувався великий першосвященик Захарія; як пророк, по одкровенню Божому, він передбачав майбутнє цієї Діви, бо, за словами Феофілакта, був натхнений Духом. Святий Тарасій також стосовно цього говорить, що Захарія, сповнившись Святого Духа, вигукнув: "О чиста Отроковице! О Діво, що не знає спокуси! О Дівча прекрасне! О прикрасо жон! О красо дочок! Ти благословенна між жонами! Ти надзвичайно прославлена чистотою, Ти запечатана дівством, Ти - визволення від клятви Адама!"

Тримаючи Отроковицю, Захарія, говорить святий Герман, з радісним духом увів Її у Святеє Святих, кажучи їй так: "Іди, звершення мого пророцтва, йди, звершення Гос-подніх обітниць, іди, запечатання завіту Його, йди, виявлення Його ради, йди, виконання таїн Його, йди, дзеркале всіх пророків, йди, оновлення застарілих гріхами, йди, Світло лежачих у темряві, йди, новий Дар Божественний. Увійди тепер до нижньої частини храму Господа свого, доступної людям, а через деякий час - у горню і неприступну для них".

Отроковиця, звеселена і зраділа, ішла в дім Господній, як у чертог, бо хоч мала всього три роки, але вже була досконала благодаттю Божою, як наперед знана і наперед обрана Богом раніше створення світу.

Так Пречисту і Преблагословенну Діву Марію було введено у храм Господній. При цьому першосвященик Захарія зробив надзвичайну і дивовижну для всіх справу: він ввів Отроковицю в саму скинію, звану Святеє Святих, яка була за другою завісою і де був ковчег завіту, обкладений з усіх боків золотом, і херувими слави, що осіняли очистилище (Євр. 9, 3-5), куди не можна було входити не тільки жінкам, але навіть і священикам, а міг туди входити тільки першосвященик один раз на рік. Там першосвященик Захарія відвів Пречистій Діві місце для молитви. Решті дів, які жили в храмі, за свідченням святителя Кирила Александрійського і святителя Григорія Нисського, відводилося місце для молитви між церквою та вівтарем. Жодній з цих дів ні в якому разі не можна було підходити до вівтаря, бо це суворо заборонили їм першосвященики; Пречистій же Діві, з часу введення Її, не було заборонено щогодини входити у внутрішній вівтар, за другу завісу і молитися там. Першосвященик зробив це з таємничого натхнення Божого, про що святий Феофілакт говорить так: "Першосвященик, обійнятий тоді Духом Божим, зрозумів, що ця Отроковиця - вмістилище Божественної благодаті і що Вона більше за нього достойна завжди стояти перед лицем Божим. Пригадавши сказане в законі про ковчег, якому призначено знаходитися у Святому Святих, він зразу ж зрозумів, що це було наперед написано стосовно цієї Отроковиці; насмілився, всупереч закону, ввести Її в Святеє Святих".

Як говорить блаженний Єронім, праведні батьки Йоаким і Анна, вручивши свою дитину волі Отця Небесного, принесли дари Богові, жертви і всеспалення і, отримавши благословення від першосвященика та всього собору священиків, повернулися зі своїми родичами додому і влаштували там бенкет, радіючи і дякуючи Богу. Преблагословенну ж Діву, з початку Її життя в домі Господньому, віддали в приміщення для дівиць, оскільки храм Єрусалимський, побудований Соломоном і потім зруйнований і знову побудований Зоровавелем, мав багато житлових приміщень, як пише Йосиф, стародавній юдейський історик. Зовні до стін храму було прибудовано тридцять кам'яних будівель, відокремлених одна від одної, просторих і дуже красивих, на них були інші будівлі, на інших треті, так загальне число їх було дев'яносто, вони мали всі зручності для проживання. Висота їх дорівнювала висоті храму; вони були ніби стовпи, що ззовні підтримували його стіни. У цих будівлях знаходилися приміщення для різних осіб: окремо жили діви, присвячені на служіння Богові до певного часу; окремо жили вдови, які дали обітницю Богові зберігати свою чистоту до смерті, як пророчиця Анна, дочка Фануїлова; окремо жили мужі, що називалися назореями, подібно до ченців, що жили безшлюбно. Всі ці особи служили Господу при храмі і отримували прожиток від доходів храму. Решту будівель було відведено для перебування подорожніх та прибульців, які приходили здалеку на поклоніння до Єрусалима.

Трирічну отроковицю, Пречисту Діву Марію, як уже згадувалося, було віддано в приміщення для дівиць, і до Неї було приставлено дів, за літами доросліших і майстерніших у писанні і рукоділлі, щоб Богоотроковиця з дитинства навчилася і писання і рукоділля водночас. Святі батьки, Йоаким і Анна, часто відвідували Її; Анна, як мати, особливо часто приходила подивитися на свою Дочку і дати їй материнське повчання. За свідченням святого Амвросія та історика Георгія, Діва невдовзі досконало вивчила єврейське старозавітне писання і опанувала рукоділля, як говорить про це святий Єпіфаній: "Вона відзначалася силою розуму і любов'ю до вчення; не тільки вивчала Священне Писання, але й вправлялася у прядінні шерсті та льону і в шитті шовком. Розсудливістю своєю Вона дивувала всіх; займалася переважно такими трудами, які могли бути потрібні священикам у служінні при храмі; такої майстерності в рукоділлі Вона набула, що ним могла згодом, при своєму Синові, здобувати собі на прожиття; Вона своїми руками зіткала Господу Ісусові хітон, не зшитий, а весь тканий".

Пречистій Діві (говорить той же Єпіфаній), як й іншим дівчатам, звичайна їжа подавалася від храму; але Її з'їдали жебраки і мандрівники, бо Вона, як оспівує Церква, харчувалася хлібом небесним. Святий Герман говорить про Неї, що Вона перебувала зазвичай у Святому Святих, приймаючи солодку їжу від ангела; а святий Андрій Критський говорить так: "У Святому Святих, як чертозі, Вона приймала надзвичайну і нетлінну їжу".

При цьому передання додає, що Пречиста Діва часто перебувала у внутрішній скинії, що була за другою завісою і мала назву "Святеє Святих", а не у звичайному приміщенні для дів при храмі, тому що хоч місце для проживання було уготоване їй у цьому приміщенні, але на молитву не заборонено було ходити у Святеє Святих. Досягнувши досконалого віку, Вона, з юних років навчившись Священного Писання і старанно займаючись рукоділлям, стала ще більше вправлятися у молитві, тому цілі ночі і більшу частину дня зазвичай проводила в молитві. На молитву входила у Святеє Святих, для рукоділля поверталася у своє житло, бо, згідно з законом, не можна було у Святому Святих що-небудь робити або що-небудь вносити туди. І більшу частину життя свого Вона проводила у храмі, за другою завісою, у внутрішній скинії, на молитві, а не у відведеному їй житлі, за рукоділлям. Через це всі вчителі Церкви одноголосно стверджували, що Пречиста Діва до дванадцяти років провела своє життя у Святому Святих, бо звідти рідко виходила у своє приміщення.

Те, яким було Її життя у молодшому віці, описав Єронім: "Блаженна Діва ще в дитинстві своєму, коли була при храмі з іншими дівчатами-однолітками, Своє життя проводила за суворим порядком: від ранку до третьої години дня стояла на молитві; від третьої до дев'ятої вправлялася в рукоділлі або читанні книг; від дев'ятої години знову починала свою молитву і не припиняла Її доти, поки не являвся їй ангел, з рук якого Вона зазвичай приймала їжу". Так усе більше і більше зростала Вона в любові до Бога.

Таким було Її життя у дівстві, коли Вона ще жила з дівами-однолітками. День у день Вона зростала і зміцнювалася духом, удосконалювалася у подвигах і зміцнювалася в молитві та працьовитості, сходячи від сили в силу, доти, поки не осяяла Її сила Всевишнього. А що являвся їй ангел і приносив їжу, це бачив на власні очі першосвященик Захарія, про що розповідає святий Георгій Нікомідійський: "У той час як Вона день від дня росла, з літами зростали в Ній і дари Святого Духа, і Вона перебувала у спілкуванні з ангелами. Про це узнав і Захарія; бо коли він, за священицьким звичаєм, був у вівтарі, то побачив, що хтось незвичайного вигляду розмовляє з Дівою і подає їй їжу. Це був ангел; і здивувався Захарія, роздумуючи: що це за нове і незвичайне явище? Виглядом подібний до ангела і говорить зі святою Дівою; безтілесний за образом приносить їжу, що живить плоть; нематеріальний за природою подає Діві речовий кошик. Ангельське явлення тут трапляється тільки священикам, та й то нечасто; до людини жіночої статі, та ще до такої юної Дівчини, пришестя ангела зовсім незвичайне. Якби Вона була з числа заміжніх і, одержима недугою безпліддя, молилася про дарування їй плоду, як молилася колись Анна, я не здивувався б явленню, яке я бачу, але Дівчина не просить про це, проте ангел завжди, як і тепер бачу, являється їй; я приходжу в ще більше здивування, жах і подив, бо що буде з цього? Що благовістувати приходить ангел? І які властивості має їжа, яку він приносить? Звідки вона береться і хто приготував Її? Яка рука зробила цей хліб? Адже ангелам невластиво піклуватися про вимоги плоті; якщо багато хто й був насичений ними, однак цю їжу готувала людська рука. Ангел, що служив Даниїлу, хоч і міг би, силою Всевишнього, не через кого-небудь іншого, а сам виконати те, що йому наказано, проте послав для цього Авакума з посудинами, щоб не злякало того, хто мав споживати, незвичайне видіння ангела і незвичайна їжа (Дан. 14, 34). А до Отроковиці приходив сам ангел, ця справа сповнена таємничості, і мене це дуже дивує; Вона в дитинстві сподобилася таких дарів, що їй служать безтілесні. Що ж це? Чи не на Ній збудуться проречення пророків? Чи не вона - мета нашого очікування? Чи не від Неї прийме єство Той, Хто хоче прийти спасти рід наш? Бо ця таємниця передбачена ще раніше, і Слово шукає Ту, яка могла б послужити таємниці. І невже не якусь іншу обрано послужити цій таємниці, а саме цю Дівчину, на яку дивлюся? Який же щасливий ти, доме Ізраїлів, з якого животіло таке сім'я! Який же щасливий ти, кореню Ієссеїв, з якого виросла ця гілка, що має принести світу цвіт спасіння! Який щасливий і я, що насолоджуюся таким видінням і що готую цю Діву в наречену Слову".

Це - слова Георгія Нікомідійського. Подібне говорить і Єронім: "Щодня відвідували Її ангели, і якби мене запитав хто-небудь: як Пречиста Діва проводила там час юності, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелові Гавриїлу, невідступному Її охоронителеві, з іншими ангелами, які часто приходили до Неї і з любов'ю розмовляли з Нею".

Перебуваючи таким чином з ангелами у Святому Святих, Пречиста Діва побажала вічно жити в ангельській чистоті і неушкодженому дівстві. За свідченням святих вчителів Григорія Нисського, Єроніма та інших, Діва перша обручила своє дівство Богові, бо в Старому Завіті незвично було дівам не одружуватися, оскільки шлюб був у більшій шані, ніж дівство. Пречиста ж Діва перша у світі віддала перевагу дівству замість шлюбу і, обручившись із Богом, служила Йому чистим дівством своїм день і ніч. Пресвятий Дух, благоволінням Бога Отця, готував у Ній вмістилище Богові-Слову. Нехай буде ж Пресвятій, Єдиносущній і Нероздільній Тройці слава і подяка; Пречистій же Владичиці нашій Богородиці, Приснодіві Марії, честь і хвала від усіх родів навіки. Амінь.