Святий Михаїл воїн, з числа перших християн Болгарії, жив у місті Потуке під час правління імператора Михаїла III П'яного (855 - 867). Походив зі стародавнього болгарського роду. Ще дитиною його називали "святе дитя". З юності він вів непорочне життя, мав страх Божий, постив, щедро роздавав милостиню бідним і відвідував хворих, був лагідний і смирений. У 24 роки святий Михаїл був поставлений начальником над військовою дружиною. Турки пішли війною на християн. Святий Михаїл в боях надихав своєю мужністю усю дружину. Коли союзники болгар, греки, втекли з поля бою, він впав на землю й зі сльозами молився про порятунок християн. Потім він повів своїх воїнів на ворога. Увірвавшись в середину ворожих рядів, він розкидав їх, а сам залишився неушкоджений.

Повертаючись додому після війни, він позбавив мешканців одного міста в Раїфській пустелі від величезної змії, що виходила з озера і поїдала дітей. Повернувшись додому, святий Михаїл через кілька днів віддав дух свій Господу, що Його полюбив з юності. Безліч чудес здійснював він по смерті, подаючи зцілення усім, хто вдавалися до нього з благоговінням.

Перенесення мощей святого з Потука в Тирнов було звершено у 1206 році, а на початку XIX століття їх перенесли до Валахії.