Преподобний Аліпій стовпник народився в місті Адріанополі в Пафлагонії. Мати його, християнка, рано залишилася вдовою, віддала сина в послух і на навчання єпископу Феодору, а сама, роздавши маєток убогим, стала подвигом добрим трудитись при церкві і була удостоєна звання дияконіси.

З юних років святий Аліпій бажав присвятити своє життя Богові і прагнув до відокремленого життя, проте єпископ Феодор не відпускав його від себе. Одного разу, коли преподобний Аліпій супроводжував свого Владику до Константинополя, йому було видіння святої мучениці Євфимії, що закликала преподобного Аліпія повернутися до Адріанополя і заснувати церкву її імені.

На кошти, пожертвувані віруючими Адріанополя, святий Аліпій побудував церкву в ім'я святої мучениці Євфимії на місці занедбаного язичницького цвинтаря, опанованого легіонами демонів. Поруч з храмом, під відкритим небом, на верху язичницького надгробку святий спорудив собі стовп. П'ятдесят три роки преподобний Аліпій подвигом добрим трудився на стовпі, молячись Богу і повчаючи багатьох, що приходили до нього. Біси, що наповнювали язичницьке кладовище, нападали ночами на подвижника, побиваючи його камінням. Святий Аліпій, ставлячи ні в що зусилля духів темряви, розібрав навіть той легкий навіс над стовпом, який закривав його від дощу і вітру. Переможені стійкістю святого, біси назавжди залишили це місце, освячене подвигом добровільного мучеництва.  

Лише за 14 років до смерті святої Аліпій не зміг більше стояти і змушений був через хворобу ніг лежати на боці, переносячи тяжкі страждання зі смиренням і подякою. Близько стовпа преподобного поступово виникли два монастирі: по один бік - чоловічий, по інший - жіночий. Преподобний Аліпій запровадив для обох монастирів суворі статути і до свого  спочинку керував оселями.

Помер преподобний в 640 році, у віці 118 років. Тіло покійного стовпника було поховано в заснованій ним церкві на честь святої мучениці Євфимії. Святі мощі угодника Божого зцілювали багатьох, які приходили до них з вірою.