Повість, яку навів в "Ліствиці" преподобний Іван Ліствичник як приклад терпіння, послуху і нагороди за них.

Не хочу неправедно приховувати і лиходіяти нелюдяно, не хочу промовчати перед вами про те, про що мовчати не повинно. Великий Іван Савваіт повідомив мені речі, гідні слухання, а ти сам, преподобний отче, з досвіду знаєш, що цей чоловік безпристрасний і чистий від будь-якої брехні, від усякого лукавого діла та слова. Він розповів мені наступне. «В обителі моїй в Азії (бо звідти прийшов цей преподобний), в якій я перебував перш ніж прийшов сюди, був один старець вельми недбайливого життя і зухвалої вдачі; кажу це, не зневажаючи його, а щоб показати, що я кажу правду. Не знаю яким чином придбав він собі учня, юнака на ім'я Акакій, простої вдачі, але мудрого глуздом, який стільки жорстокостей зазнав від цього старця, що для багатьох це видасться неймовірним, бо старець мучив його щодня не тільки докором і лайками, але і побоями; терпіння ж послушника було неймовірне.

Бачачи, що він, як куплений раб, щодня вкрай страждає, я часто говорив йому, при зустрічі з ним: «Що, брате Акакію, яка сьогодні напасть?» У відповідь на це він точас показував мені іноді синяк під оком, іноді вражену шию або голову, а як я знав, що він подвижник, то казав йому: «Добре, добре, потерпи і одержиш винагороду». Проживши у свого немилосердного старця дев'ять років, Акакій відійшов до Господа, і був похований в усипальниці отців. Через п'ять днів після цього наставник його пішов до одного великого старця, котрий там перебував і говорить йому: «Отче, брат Акакій помер». Але старець, почувши це, сказав йому: «Повір мені, старче, я сумніваюся в цьому». «Піди і подивись», - відповів той. Негайно вставши, старець приходить до усипальниці з наставником блаженного того подвижника, і волає до нього, немов до живого (бо справді він був живий і після смерті), і каже: «Брате Акакію, чи ти помер?» Сей же розсудливий послушник, виявляючи послух і після смерті, відповідав великому: «Отче, як можна померти тому, хто виявляє послух?» Тоді старець, який був колись наставником Акакія, вражений страхом, упав зі сльозами на землю, і потім, випросивши в ігумена лаври 14 келію поблизу гробу Акакієвого, провів там решту життя вже цнотливо, кажучи завжди іншим отцям: «Я учинив убивство».

Мені здається, отче Іване, що великий старець, що говорив з померлим, був сам цей Іван Савваїт, бо він розповідав мені ще одну повість, як би про інше подвижника, а я після достовірно дізнався, що цей подвижник був він сам.