Святий Андрій, Первозванний апостол Христовий, син єврея Йони, брат святого верховного апостола Петра, був родом з міста Віфсаїди. Зневаживши суєтність цього світу і віддаючи перевагу дівству перед шлюбом, він не побажав одружуватися; почувши, що святий Предтеча Іван проповідує на Йордані покаяння, він залишив усе, пішов до нього і став його учеником. Коли святий Предтеча, вказуючи на Ісуса Христа, Який проходив мимо, виголосив: "Ось Агнець Божий", святий Андрій разом з іншим учеником Предтечі, якого вважають за євангелиста Івана, залишив Хрестителя і пішов за Христом. Він знайшов брата свого Симона (Петра) і сказав йому: "Ми знайшли Месію, названого Христом", і привів його до Ісуса (Ін. 1, 41-42). Після цього коли він ловив, разом з Петром, рибу на березі Галілейського моря і Ісус звернувся до них: "Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей" (Мф. 4, 19), - тоді Андрій, тут же залишивши на заклик Господній сіті, пішов разом зі своїм братом Петром за Христом (Мф. 4, 20). Андрій був названий Первозванним, тому що раніше за всіх апостолів став послідовником і учеником Ісуса Христа. Коли після вільних страждань Господа, після воскресіння Його, святий Андрій прийняв, як і інші апостоли, Духа Святого, Який зійшов на нього у вигляді вогненного язика (Діян. 2, 3), і коли було поділено країни, йому дісталися за жеребом країни Віфінійські і Пропонтидські, з Халкидоном і Візантією, Фракією і Македонією, що тягнуться до самого Чорного моря і Дунаю, а також Фессалія, Еллада, Ахая, Амінтін, Трапезунт, Іраклія і Амастрида. Святий Андрій пройшов ці міста і країни, проповідуючи Христову віру, і в кожному місті зазнав багато скорботи і страждань; підкріплений всесильною допомогою Божою, він терпів усі лиха за Христа з насолодою. Понад усе він зазнав мук у місті, званому Синоп: тут його кидали на землю і, схопивши за руки і ноги, тягали, били палицями, кидали в нього камінням, виривали у нього пальці і зуби; але він, благодаттю свого Спасителя і Вчителя, знову виявився здоровим і цілим від ран. Вирушивши звідти, він пройшов інші країни: Неокесарію, Самосати, Алани, країни абасків, зигів, босфоринів. Потім він відплив у фракійське місто Візантію, де він перший проповідував Христа і, навчивши багатьох, поставив пресвітерів Церкві; на єпископа Візантії він посвятив Стахія, про якого святий апостол Павло згадує в посланні до Римлян (Рим. 16, 9). Сам же він, зазнавши у благовістуванні Христовому апостольських хвороб і трудів, обходив Понт, узбережжя Чорного моря, Скіфію і херсонитів. За провидінням Божим, він дійшов до ріки Дніпро в руській країні і, приставши до Київських гір, зупинився на ніч. Уставши вранці, він сказав учням, які були при ньому: "Вірте мені, що на цих горах засяє благодать Божа; велике місто буде тут, і Господь збудує багато церков і просвітить святим хрещенням усю руську землю".

Зійшовши на гори, святий благословив їх і поставив Хрест, провіщаючи прийняття народом, який жив тут, віри від своєї Апостольської кафедри, заснованої у Візантії. Пройшовши й інші руські міста, що стояли вище, де розташований нині Великий Новгород, відвідавши ще й Рим, він повернувся в грецьку країну Епір і знову прийшов у Фракію, утверджуючи християн і поставляючи їм єпископів та наставників. Пройшовши багато країн, він досяг Пелопоннеса і, увійшовши до ахайського міста Патри, зупинився у почесного мужа Сосія; він підняв його хворого з ліжка, зцілив і після того навернув до Христа ціле місто Патри. В той же час увірувала у Христа і дружина місцевого правителя Егеата Антипата, на ім'я Максиміла, звільнившись від тяжких кайданів недуги і отримавши швидке зцілення. І мудрий Стратоклій, брат Антипата, і багато інших, одержимих різними недугами, видужали через покладання рук апостола. Тоді Егеат Антипат збожеволів і, схопивши святого апостола, прицвяхував його до Хреста, про що пресвітери і диякони Ахайської країни написали так: "Ми, всі пресвітери та диякони церков Ахаї, пишемо про страждання святого апостола Андрія, яке бачили на власні очі, всім церквам, які знаходяться на сході і на заході, на півдні і на півночі. Мир вам і всім віруючим у Єдиного Бога, в Тройці досконалого, істинного Отця ненародженого, істинного Сина народженого, істинного Духа Святого, що сходить від Отця і спочиває на Синові; цієї віри ми навчилися від святого Андрія, апостола Ісуса Христа, страждання якого, безпосередньо нами бачене, ми й описуємо".

"Егеат Антипат, прийшовши в місто Патри, почав примушувати віруючих у Христа приносити жертви ідолам. Святий Андрій, зайшовши йому на шляху вперед, сказав:

- Тобі, судді людей, треба було б пізнати свого Суддю, сущого на небесах, і, пізнавши, поклонитися Йому; поклонившись же істинному Богові, треба було б відвернутися від ложних богів.

Егеат сказав йому:

- Чи ти є той самий Андрій, який руйнує храми богів і схиляє людей до тієї чарівної віри, що з'явилася недавно, яку римські царі звеліли знищити?

Святий апостол Андрій відповів:

- Римські царі не пізнали того, що Син Божий, зійшовши на землю заради спасіння роду людського, ясно показав, що ці ідоли є не боги, а нечисті біси, ворожі людському роду, які навчають людей гнівити Бога і відвертати Його від себе, щоб Він не чув їх. Коли ж Бог, прогнівавшись, відвернеться від людей, тоді біси поневолять їх собі і доти спокушатимуть їх, поки їхні душі не вийдуть з тіла нагі, не маючи з собою нічого іншого, крім гріхів своїх.

Егеат сказав:

- Коли ваш Ісус проповідував ці бабські порожні слова, юдеї прицвяхували Його до Хреста.

Андрій відповів:

- О, якби ти захотів пізнати таїнство Хреста: як Творець людського роду, зі Своєї любові до нас, добровільно зазнав страждання на Хресті, тому що Він і про час Своїх страждань знав, і про триденне Своє воскресіння пророкував, і, сидячи з нами на останній вечері, сповістив про Свого зрадника, кажучи про майбутнє, як про минуле, і добровільно пішов на те місце, на якому мав бути відданий у руки юдеїв.

- Дивуюся з тебе, - заперечив Егеат, - що ти, людина мудра, підеш за Тим, кого сповідуєш розіп'ятим на Хресті - все одно яким чином: добровільно чи невільно.  

Апостол відповів:

- Велике таїнство Хреста, і, якщо ти хочеш чути, я скажу тобі.

- Це - не таїнство, а страта лиходіїв, - заперечив Егеат.

Святий Андрій відповів:

- Ця страта - таємниця людського оновлення, тільки благозволь терпляче вислухати мене.

- Вислухаю тебе терпляче, - сказав суддя, - але якщо ти не зробиш того, що я наказую, то понесеш на собі ту ж таємницю Хреста.

Апостол на це відповів:

- Якби я боявся хресної страти, то ніколи не славив би Хреста.

Егеат сказав:

- Ти хвалиш Хрест через безумство своє, а не боїшся смерті через зухвалість.

Апостол відповів:

- Не боюся смерті не через зухвалість, а через віру, бо чесна смерть преподобних для грішників є смертю лютою. Я хочу, щоб ти вислухав, що я скажу про таємницю Хреста, і, пізнавши істину, увірував; увірувавши ж, відшукаєш свою душу.

Егеат сказав:

- Відшукують те, що загинуло. Невже моя душа загинула, що ти велиш знайти її вірою, не знаю якою?

Святий Андрій відповів:

- Це - те, чого ти міг би навчитися від мене; я покажу тобі, в чому загибель людських душ, щоб ти міг пізнати спасіння їх, звершене через Хрест. Перша людина ввела смерть через древо непослуху, і потрібно було для людського роду, щоб смерть була знищена через древо страждання. І як перша людина, яка ввела через древо злочинну смерть, була створена з чистої землі, так належало, щоб від чистої Діви народився Христос, досконалий чоловік, Який є разом і Син Божий, що створив першу людину, - щоб Він повернув знову вічне життя, втрачене всіма людьми; і як перша людина згрішила, простягнувши руки до древа пізнання добра і зла, так для спасіння людей належало, щоб Син Божий простягнув на Хресті Свої руки за нестриманість людських рук, за солодку їжу від забороненого древа спожив гіркоту жовчі.

Егеат сказав на це:

- Кажи ці слова тим, які слухатимуть тебе. Якщо ж ти не послухаєшся мого повеління і не захочеш принести жертви богам, то, побивши палицями, я розіпну тебе на Хресті, який ти прославляєш.

Андрій відповів:

- Я щодня приношу Єдиному, істинному і Всесильному Богові не дим кадила, не м'ясо волів, не кров козлів, а непорочного Агнця, принесеного в жертву на вівтарі хресному. Всі віруючі люди причащаються Його пречистого Тіла і п'ють Кров Його, однак Цей Агнець перебуває цілим і живим, хоч і істинно заколюється; істинно всі споживають Його Плоть і п'ють Його Кров, - проте, як говорю, Він завжди перебуває цілим, непорочним і живим.

Егеат сказав:

- Як це може бути?

Андрій відповів:

- Якщо хочеш дізнатися, будь учнем, щоб навчитися того, про що питаєш.

Егеат сказав:

- Я випитаю у тебе це вчення муками.

Апостол відповів:

- Дивуюся я, що ти, людина мудра, говориш як безумний, бо хіба дізнаєшся від мене таємниці Божі, випробовуючи через муки? Ти чув про таїнство Хреста, чув і про таїнство жертви. Якщо увіруєш, що Христос, Син Божий, розіп'ятий юдеями, є істинний Бог, то я розкрию тобі, як Він, будучи вбитим, живе і як, будучи принесеним у жертву і спожитим, перебуває цілим у Царстві Своєму.

Егеат сказав:

- Якщо Він умертвляється і, як ти говориш, споживається людьми в їжу, то як же Він може бути живим і цілим?

- Якщо віритимеш усім своїм серцем, - відповів апостол, - ти можеш зрозуміти цю таємницю; якщо ж не увіруєш, то ніколи не пізнаєш її.

Тоді Егеат, розгнівавшись, звелів кинути апостола у в'язницю.

Коли святого вкинули у в'язницю, до нього зібралося зі всієї тієї країни багато людей, які хотіли убити Егеата, а Андрія звільнити з в'язниці. Але святий апостол утримав їх, напоумляючи і кажучи: "Не перетворюйте миру Господа нашого Ісуса Христа на диявольський заколот; бо Господь наш, відданий на смерть, виявив велике терпіння, не перечив, не волав, і не було чутно на вулицях голосу Його; тому і ви мовчіть і зберігайте спокій. Не чиніть перешкод моєму мучеництву і самі, як добрі подвижники і воїни Христові, готуйтеся до того, щоб терпляче зносити на своєму тілі всілякі катування і рани. Якщо й потрібно боятися мук, то тільки таких, які не мають кінця; залякування ж і погрози людські подібні до диму: з'явившись, вони раптово зникають. І якщо боятися страждань, то слід боятися тих, які починаються для того, щоб ніколи не мати кінця. Тимчасові страждання, якщо вони незначні, переносяться легко; якщо ж вони великі, то швидко, розлучивши душу з тілом, самі закінчаться. Але люті ті страждання, які вічні. Тому будьте готові до того, щоб через тимчасову скорботу перейти до вічної радості, де будете веселитися, завжди процвітати і завжди царювати з Христом".

Святий Андрій усю ніч повчав людей. Вранці Егеат Антипат сів на судилищі; він покликав до себе святого Андрія і сказав йому:

- Чи вирішив ти залишити безумство і не проповідувати Христа, щоб міг веселитися з нами в цьому житті? Адже велике безумство в тому, щоб добровільно йти на муки і вогонь.

Святий відповів:

- Веселитися з тобою я буду в змозі, коли ти увіруєш у Христа і відкинеш ідолів, бо Христос послав мене в цю країну, в якій я немало придбав Йому людей.

Егеат сказав:

- Я примушую тебе до жертв для того, щоб спокушені тобою залишили суєту твого вчення і принесли бажані богам жертви, бо немає міста в Ахаї, в якому б не спустіли храми богів; тому тепер потрібно, щоб через тебе шану до них було відновлено, щоб ті, яких ти прогнівив, сам же й умолив, щоб і самому тобі перебувати з нами в дружній любові. Якщо ж ні, то за безчестя їх ти зазнаєш мук і будеш повішений на Хресті, який ти прославляєш.

Святий Андрій відповів на це:

- Сину смерті, приречений на вічні муки, послухай мене, слугу Господнього і апостола Ісуса Христа! Досі я розмовляв з тобою лагідно, бажаючи навчити тебе святої віри, щоб ти, маючи розум, пізнав істину і, відкинувши ідолів, поклонився Богові, Який живе на небесах. Але оскільки ти тримаєшся своєї безсоромності і вважаєш, що я боюся твоїх мук, то винайди проти мене муки найтяжчі, які знаєш, бо тим угоднішим я буду Цареві моєму, чим тяжчих мук зазнаю за Нього.

Тоді Егеат звелів розтягнути його і бити. І коли ті, що били його, змінилися по троє, по сім разів, святого підвели і привели до судді. Суддя сказав:

- Послухайся мене, Андрію, і не проливай даремно своєї крові, бо якщо не послухаєшся, то розіпну тебе на Хресті.

Святий Андрій відповів:

- Я раб Хреста Христового і бажаю хресної смерті. Ти ж можеш уникнути вічної муки, якщо, випробувавши моє терпіння, увіруєш у Христа, бо я сумую за твою загибель більше, ніж за свої страждання: тортури мої закінчаться за один або за два дні, твої ж муки і через тисячу років не матимуть кінця; тому не примножуй собі мук і не розпалюй для себе вічного вогню.

Розгніваний Егеат повелів розіп'яти святого Андрія на Хресті, прив'язавши його руки і ноги, бо він не хотів прибивати його цвяхами, щоб він не помер швидко і, висячи прив'язаним, зазнав більше мук.

Коли слуги мучителя вели святого Андрія на розп'яття, зібрався народ, вигукуючи: "В чому згрішила людина праведна і друг Божий, за що його ведуть на розп'яття?"

Андрій же благав народ, щоб він не чинив перешкод його стражданню, і йшов на муки з радістю, не припиняючи повчати. Коли він прийшов на місце, де мав бути розіп'ятим, то, здалеку побачивши приготований для нього Хрест, гучно вигукнув:

- Радуйся, Хресте, освячений плоттю Христовою і прикрашений членами Його, як маргаритками! Поки не був розіп'ятий на тобі Господь, страшним був ти для людей, тепер же тебе люблять і з бажанням приймають, бо віруючі знають, яку ти маєш у собі радість і яка уготована за тебе нагорода. З відвагою і втіхою я йду до тебе, ти ж прийми мене з веселістю, бо я - ученик Того, Який був повішений на тобі. Прийми мене, оскільки я завжди любив і бажав обійняти тебе, о чесний Хресте, що отримав від членів Господніх красу і славну прикрасу, відвіку бажаний, палко люблений, якого я постійно шукав. Візьми мене із середовища людей і віддай мене моєму Вчителеві, щоб через тебе прийняв мене Той, Який викупив мене тобою.

Кажучи це, він знімав з себе одяг і віддавав його мучителям. Вони підняли його на Хрест, прив'язавши руки і ноги мотузками, розіпнули і повісили. Навколо нього стояла безліч народу, близько двадцяти тисяч; серед них був і брат Егеата, на ім'я Стратоклій, який вигукував разом з народом: "Несправедливо страждає святий муж!" Святий же Андрій укріплював тих, що вірували у Христа, і переконував їх терпіти тимчасові муки, повчаючи, що ніяке страждання нічого не варте порівняно з тією нагородою, що має бути за нього.

Потім весь народ пішов до дому Егеата, вигукуючи: "Не повинен так страждати чоловік святий, чесний, учитель доброго, доброзичливий, лагідний і премудрий. Треба зняти його з Хреста, бо він, хоч і висить другий день на Хресті, не перестає навчати правди".

Тоді Егеат, побоявшись народу, негайно пішов з ними, щоб зняти Андрія з Хреста. Андрій, побачивши Егеата, сказав: "Навіщо ти прийшов, Егеате? Якщо хочеш увірувати у Христа, то відкриються тобі, як я обіцяв, двері благодаті. Якщо ж ти прийшов тільки для того, щоб зняти мене з Хреста, то я не бажаю, поки живий, щоб мене знімали з Хреста, бо я вже бачу мого Царя, вже вклоняюся Йому, вже стою перед Ним, але страждаю за тебе, тому що тебе чекає уготована тобі вічна загибель. Потурбуйся про себе, поки можеш, - щоб не захотів ти починати тоді, коли будеш уже неспроможний".

Коли слуги намірилися відв'язати його від Хреста, то не могли доторкнутися до нього; багато й інших людей, одні за одними, прагнули відв'язати його, однак не могли, тому що руки їхні ціпеніли. Тоді святий Андрій гучно вигукнув: "Господи Ісусе Христе! Не попусти мені бути знятим з Хреста, на якому мене повішено за ім'я Твоє: прийми мене, Вчителю мій, Якого я полюбив, Якого я пізнав, Якого сповідаю, Якого бажаю бачити, через Якого я став тим, що є! Господи Ісусе Христе, прийми дух мій з миром, бо час уже мені прийти до Тебе і побачити Тебе, так сильно бажаного мною! Прийми мене, Вчителю Благий, і звели мені бути знятим з Хреста не раніше, ніж коли приймеш дух мій!"

Коли він казав це, на очах у всіх, його осяяло світло з неба, як блискавка, і навколо нього стояло таке світіння, що тлінному людському оку неможливо було дивитися на нього. Це небесне світло сяяло з півгодини, і коли сяйво відступило, святий апостол випустив дух і відійшов у відблисках світла, щоб явитися Господу. Максиміла, жінка знатного походження, цнотливого і святого життя, яка увірувала у Христа, дізнавшись, що святий Андрій відійшов до Господа, з великою шаною зняла тіло його і, помастивши дорогоцінними пахощами, поклала його в своєму гробі, у якому хотіла бути похована сама.

Егеат, розгнівавшись на народ, задумав помститися йому і відкрито стратити повсталих проти нього, а Максимілу збирався обмовити перед царем. Коли він лише подумав про це, на нього раптово напав біс, і замучений ним Егеат помер посеред міста. Про це сповістили його брата Стратоклія, який увірував у Христа, і він звелів поховати його, а сам нічого не взяв з майна його, сказавши: "Не дай мені, Господи мій Ісусе Христе, щоб я доторкнувся до чого-небудь зі скарбів мого брата, щоб не осквернитися гріхом його, бо він через любов до суєтного багатства наважився убити апостола Господнього".

Це сталося в останній день листопада, в Ахаї, в місті Патри, де досі, за молитвами апостола, подається людям багато благодіянь. Страх охопив усіх, і не було нікого, хто не увірував би в Спасителя нашого Бога, Який хоче всіх спасти і привести до пізнання істини, Якому слава навіки-віків, амінь".

Після багатьох років мученик Артемій приніс мощі святого апостола Андрія у Константинополь за велінням великого царя Константина; їх було покладено поряд з мощами святого євангелиста Луки та святого Тимофія, учня святого апостола Павла, у світлому апостольському храмі, всередині священного жертовника.

Молитвами апостола Твого, Христе Боже, вірних Своїх у православ'ї утверди і спаси нас. Амінь.