Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі брати і сестри! Сьогодні свята Православна Церква молитовно вшановує великого Святителя і Отця нашого Миколая - архієпископа Мир Лікійських, що в Малій Азії. Мабуть немає в світі людини, яка б не знала хоч щось про цього святого. Безліч храмів присвячено йому, з багатьма молитвами, акафістами і службами християни різними мовами звертаються до нього, просячи допомоги і заступництва перед Богом; врешті, багато з нас також носить особисте ім'я Святителя. Численними чудами як при житті, так і по смерті, прославився Святитель Миколай. Його чудотворні мироточиві мощі й донині збережені нам в допомогу.

Однак, не лише Православна Церква шанує і поважає його, а й католики, протестанти, новітні язичники, і навіть атеїсти вшановують його кожен по-своєму. На превеликий жаль, нині ми маємо можливість спостерігати з тих же екранів телевізорів, з світської літератури та різноманітних рекламних носіїв, як в сучасному суспільстві спотворюється цей світлий образ одного з найбільших святих християнської історії.

Святитель Миколай Чудотворець, якого в цьому секуляризованому світі називають де Санта-Клаусом, де Дідом Морозом, тепер асоціюється з не дуже адекватним, проте ніби-то милим, дідусем, що несе нам подарунки на новий рік; з ним по'вязуються знижки на товар в крамницях; він навіть став символом пива і прохолодних напоїв. Тепер правилом хорошого тону на будь-якій зимовій вечірці вважається присутність напівп'яного «Діда Мороза». Його образ експлуатують також лицемірні політики і можновладці, які, щоб показати себе доброчинцями, в цей день відвідують знедолених та хворих дітей, літніх людей у притулках і лікарнях, буквально закидуючи їх дешевими подарунками, а потім знову цілий рік продовжують окрадати як тих нещасних, так і решту обдурених ними людей.

Та чи таким був Святитель Миколай, і чи такого благочестя він власним прикладом навчав нас?!

У кожному ділі - ремеслі або мистецтві, є свої майстри і умільці, котрі до дрібниць знають свою справу, і досягли в тому великих успіхів і досконалості. І коли запитати такого майстра, завдяки чому він досягнув такого високого рівня в своєму ділі, то більшість з них, звісно, не відкидаючи того, що це в багатьох випадках є даром Божим, відповість, що таких вершин майстерності він здобув через щоденну кропітку працю і самовдосконалення, мовляв «не святі горшки ліплять».

Подібне, без перебільшення, можна сказати і про людей, які здобули духовну досконалість - святих. Святими не народжуються - ними стають. А засобами, за рахунок яких можна набути святості є перш за все Божа Благодать, правдива віра в Христа, щоденні добрі справи - як прояв любові до ближнього. Саме важливою тут є постійність цих речей, здатність щодня, протягом всього життя утримувати в собі їх. Адже, ніщо з цих речей не є постійним. Людина може зневіритися. Божа Благодать, яка є даром Святого Духа, нині дається - а завтра полишить нас через гріх, який ми впускаємо в серце з більшою охотою. Та, все ж таки, дуже важко робити добрі діла для ближнього: коли через власне лінивство, коли через гордість, а коли і через скупість... Але, мабуть, основною перешкодою до милосердного ставлення до ближніх є брак любові.

Святий же Миколай, якраз, став нам як досконалим взірцем щирої віри і діл милосердя, так і вмістилищем Божої благодаті.

Існує церковне передання, що він народився, як плід тривалих молитов до Господа його бездітних батьків. Ще немовлям Миколай, з дня свого народження явив людям світло майбутньої своєї слави великого чудотворця. Його Мати після родів відразу зцілилася от хвороби. Новонароджене немовля ще в купелі хрещення простояло на ногах три години, никім не підтримуване. Святий Миколай ще з дитинства почав життя постника: споживав материнське молоко в среди і п'ятниці лише раз на день, после вечірніх молитв батьків. З дитячих років від здобув успіхів у вивченні Святого Письма; вднь він не виходив з храму, а вночі молився і читав книжки. Хіба ж це не є свідченням присутності в ньому Божої благодаті?

Не дивлячись на велику лагідність духу і чистоту серця, святитель Миколай був також ревним і сміливим воїном Церкви Христової. В свій час обійшовши святі місця в Святій Землі, він вирішив піти в пустелю, але Бог відвернув його від цього кроку, готуючи йому інший шлях. Повернувшись в Лікію, Миколай вступив у монастир, що називався Святим Сіоном, але згодом його було покликано до архієрейського сану, про що в божественному видінні було повідомлено попередньому єпископу.

В час гонінь за імператора Діоклетіана його ув'язнили, але чудесним чином Господь зберіг його для подальшої великої місії, і не попустив, щоб Святитель, як інші мученики за віру, потрапив на муки і смерть.Борячись з духами зла, святитель обходив язичницькі капища і храми в самому місті Мири і його околицях, скидаючи ідолів та перетворюючи в порох капища. Відома й історія, що в 325 году святитель Миколай був участником I-ого Вселенського Собору, який прийняв Нікейський Символ віри, і разом зі святими Сильвестром, папою Римським, Александром Александрійським, Спиридоном Триміфунтським і іншими з числа 318 святих отців Собору достойно виступив проти єретика Арія.

Також варто згадати про особливе милосердя святителя Миколая. Він - людина не бідна, ще раз підтвердив євангельські слова про те, що багачеві важко ввійти в Царство Небесне - як важко верблюдові пройти через голчине вухо: він всіма своїми благами ділився з тими, хто мав у них потребу. Однак завжди, чинячи милостиню, робив це таємно. Наприклад, відома історія про те, що ще коли святий ще не будучи архієреєм, врятував одну побожну родину від наруги, вкидаючи їм у вікно мішечки з грошима...

Ще за життя святитель прославився, як чудотворець. Зі всіх чудес найбільшу славу йому принесли позбавлення від смерті трьох людей, неправедно засуджених корисливим міським управителем. Святитель сміливо підійшов до ката і стримав його меч, вже занесений над головами засуджених. Міський управитель, посоромлений святителем Миколаєм за неправду, покаявся і просив його про прощення. При цьому були присутні три воєначальники, послані імператором Костянтином у Фригію. Вони ще не підозрювали, що їм незабаром також доведеться шукати заступництва у святителя Миколая, тому що на них незаслужено звели наклеп перед імператором і прирекли на смерть.

З'явившись у сні рівноапостольному Костянтину, святитель Миколай закликав його відпустити неправедно засуджених на смерть воєначальників, які перебуваючи у в'язниці, молитовно закликали на допомогу святителя. Багато інших чудес вчинив він, довгі роки борячись у своєму служінні. За молитвами святителя місто Мири було врятоване від тяжкого голоду. З'явившись у сні одному італійському купцеві і залишивши йому в заставу три золоті монети, які той знайшов у своїй руці, прокинувшись вранці, попросив його прийти в місто Мири і продати там жито. Не раз рятував святитель потопаючих в морі, виводив з полону і ув'язнення у в'язницях.

Досягнувши глибокої старості, святитель Миколай мирно відійшов до Господа (+ 342-351).

Незважаючи на велику історичну віддаленість між його і нашою епохами, нині ми маємо можливість вшановувати святого і звертатися до нього з молитвою. Святитель Миколай завжди був з нашим народом, він постійно присутній серед нас і допомагає нам у справі спасіння. Святитель Миколай завжди приходить на допомогу до тих, хто його кличе. Він молить Бога за всіх людей, щоб Господь освятив нас істиною Своєю, аби за його прикладом ми ввійшли в радість Нашого Господа.

Нехай за теплими молитвами і чудесами Отця нашого Миколая - живоносного мироточивця, які з ласки Божої розливаються, як вода, що напуває вірних, Бог благословить нас удостоїтись наслідувати його віру, мудрість, побожність, подвиги і милосердя, тихо і без гріха прожити на цім світі, і на Страшному суді Христовім не стояти нам ліворуч, а сподобитися стати праворуч зі всіма святими й увійти в Царство вічної слави Бога. Амінь.