У наш час люди не впевнені у завтрашньому дні, незадоволені умовами життя, матеріальним становищем, багатьох турбує безробіттям. Низький економічний розвиток, несправедливий розподіл благ, проблема реалізації себе складає жорсткий, а часом жорстокий світ матеріальних відносин.

Бажання заробити якнайбільше грошей є пріоритетним для більшості громадян нашої держави. Для досягнення цього застосовують усілякі засоби. І найстрашніше, те коли таким засобом стає інша людина.

Явища корупції на різних ланках держави призводять до недоотримання коштів громадянами країни. Через розбалансоване законодавство чесний бізнес в Україні дається надзвичайно важко.

Перевага матеріального над духовним, егоцентризм осіли в основі мислення мешканців і в економічно розвинених країнах Європи. За словами відомого українського економіста Богдана Гаврилишина, абсолютна більшість власників підприємств Європи хизуються тим, що звільнили тисячі працівників, аби покращити економічну ситуацію у час кризи.

Біда не в грошах, а в залежності від них. Святе Письмо застерігає нас від любові до грошей та швидкого збагачення (1 Тимофія 6:10; Еклезіаст 5:10).

Закон збільшення потреб особливо яскраво виявляється у сфері економіки. Як кажуть у народі: «Чим більше маєш, тим більше хочеш». Саме власний інтерес, почасти, створює завісу гідним вчинкам, закриває двері жертовності у «серці» самої особи.

У Посланні до Євреїв 13:5 проголошується: «У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте». Євангеліст Матей 6:24 зазначає: «Ніхто не може двом панам служити... Не можете служити Богові - й мамоні». (Мамона - у деяких давніх народів, зокрема сірійців - бог багатства та наживи).

Усе починається з малого. Наприклад блеф, замовчування, якими так часто користуються в економічній діяльності, християнство не виправдовує. Напівбрехня - це теж брехня, і вона є гріхом!

Звичайно не потрібно впадати в крайності і відкидати важливість грошей, адже за допомогою них можна зробити багато хороших вчинків. У популярній бізнес-грі Кеш-флоу (Cash-Flow - з англ. грошовий потік) існує традиція гравців давати на доброчинність якнайбільше грошей. За словами бізнесменів вони слідують золотому правилу «Чим більше даєш, тим більше матимеш». Можна говорити про «добро з інтересом», але жест милосердя тут присутній.

Ісуса Христа з апостолами підтримували матеріально в основному багаті жінки. До того ж безгрошів'я не іде на користь моральним особам. Думка «Мені гроші не потрібні, вони псують людей» може бути нав'язана людьми, які не зацікавлені бачити інших заможними.

Аморальність у сфері економічних відносин приносить мінус і негатив усім. Фігуранти таких справ звикають до гріховних вчинків, тоді і з таких кайданів темряви вибратися уже дуже важко, до того ж жадоба збагатитися є вельми заразною.

Процес купівлі-продажу уже передбачає певну чесність та довіру. Навіть з практичної сторони аморальність у сфері економіки, підприємництва неминуче призводить до втрати прибутку і до економічної деградації.

Людина для інших часто стає засобом, а не метою. Причиною є криза моралі. Ідеологія «для себе» вказує на те, що ми не вміємо дарувати. Дар як добровільний, безкорисливий вчинок спрямований на добро іншого. Для розуміння цього потрібно усвідомити, що і нам подароване життя, а отже дано все у ньому. Цьому підтвердження слова Ісуса Христа «Даром прийняли, даром давайте» (Мт. 10:8).

Вносячи у повсякденне життя справи, які є щирими, безкорисливими, спрямованими для іншого, ми любов'ю долаємо гординю і егоїзм.

Пом'ятаймо, що каже Христос: «Дай кожному, хто тебе просить... Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Дайте, то й вам дасться. Якою-бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк. 6:30-38).

«Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає», - каже українське прислів'я, нагадуючи нам, що чинити по правді і милосердна справа не з легких. Але справжній християнин повинен щодень удосконалювати і гартувати духовні «м'язи». Для нього, так звані кризи - це черговий етап такого роду тренувань. Випробовування на чесність, мужність, зрештою, на духовний вимір.

Чесні вчинки - творці загального блага. Вони є виключно результатом нашого внутрішнього світу. Високо духовна людина здатна до збереження моральних цінностей при будь-яких економічних негараздах.

Більшість очікує змін від когось замість того, щоб хоча би щось робити для загального добра. Коли хтось хоче кращого життя в країні, а при цьому лінується, обманює, пиячить, то зрозуміло, що змін на краще чекати марно. Навіть ідеальний уряд не допоможе нам, якщо не буде серйозної зміни на низах.

Андрій Дацків