Ви знаєте, що ще в часи апостольські з'явилося багато лжеучителів, і їх кількість все зростала і зростала з плином віків. Поставали єретики, що спотворювали святу православну віру, які вносили до Символу віри свої нечестиві зміни, брехливо навчали про Божество Господа нашого Ісуса Христа. І багато хто пішли за їх неправдою, багато хто загинули смертю вічною.

Все це було передбачено святими апостолами. Ось що каже св. апостол Петро у другому своєму соборному посланні: Були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться (2 Пет. 2, 1-2). Також і святий ап. Павло попереджав християн ефеських: Я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... (Діян. 20, 29-30).

Вже тоді, в давні часи апостольські, почалися поділи в Церкві Христовій, бо ж Сам Господь наш Ісус Христос говорив про те, що Церква Його свята повинна бути єдиною: І буде одне стадо і один Пастир (Ін. 10, 14-16). І у Своїй Первосвященицькій молитві Він звертався до Отця Свого: Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони будуть у Нас одне (Ін. 17, 10-21).

Господь навчав про єдність Церкви, будучи її Головою і Пастирем; всілякі ж лжеучителі та єретики, як хижі вовки, завжди прагнули відокремитися від Христа, та викрасти частину Його стада, у жадобі влади і пошані від світу. Вони терзали і гризли Церкву Христову. У 1054 році через претензії римських пап на нероздільне панування в Церкві, якою вони хотіли керувати одноосібно, західна, тобто католицька церква відділилася від Церкви Східної, Православної, до якої ми належимо. Святі апостоли ніколи не практикували єдиноначальства в Церкві: Церква керувалася Соборами, і ніхто не називав себе намісником Христа на землі. Православні зробили все, щоб запобігти розділенню, але Господь допустив бути цьому.

У XV столітті постав новий розколоучитель Лютер, який піддав зухвалій свавільній критиці все вчення Церкви і цілком його переробив, так, як йому здавалося потрібним. І виникла нова єресь, яка вже геть розірвала спадкоємність з апостолами - лютеранська (протестантство). А потім почалося постійний і невпинний поділ протестантства на безліч сект і напрямків, бо Лютер надав всім своїм послідовникам повне право тлумачити Біблію так, як вони самі вважають за потрібне.

Таке тлумачення, без керівництва Богом поставлених пастирів Церкви, неминуче стало кривотлумаченням. Кожен розумів Біблію так, як хотів, так, як підказували йому його неосвіченість і неміч розуму. І тепер у протестантів величезна кількість сект.

Але, на превеликий наш жаль, і в нашу Церкву проник вплив цих протестантських єресей та сект. Знайшлося в нашому народі чимало таких, хто залишили віру батьків і пішли за протестантськими сектантами. Так виникли у нас штундизм, баптизм і багато інших сект.

У секти йдуть люди неосвічені, не утверджені в істині, і своє вчення створюють, будучи пройнятими найтяжчим пороком, найтяжчим гріхом - сатанинським гріхом гордості. Вони сміють зухвало критикувати те, що встановлено Вселенськими Соборами, що наказано святими апостолами, чому вчить Церква Православна. Вони безглуздо і неосвічене піддають нищівній критиці всю Біблію, весь Новий Заповіт, вибираючи з Св. Письма тільки те, що догоджає їхньому самолюбству і гордині, і відкидаючи все те, що суперечить їх упередженим думкам.

Гордість і глибока невігластво лежать в основі сектантства. Це треба всім твердо запам'ятати. Сектантство виродилося у нас в дикі, безглузді форми, обурливі за своєю дурістю і за своїм зухвалим запереченням всього християнського вчення; про окремі з них соромно й казати.

Є чимало сектантів, які відкидають Божество Ісуса Христа. На сором нашого народу, знайшлися в ньому люди, які, забувши все його минуле, усі вікові національні підґрунтя, свою православну віру, почали сповідувати єврейську віру, бо є цілий ряд жидівствуючих сект, які дотримуються всього закону Мойсея, шанують всі іудейські свята, піддають себе і своїх дітей обрізанню і будучи слов'янами робляться євреями. Ось до яких дурниць доходять окремі сектанти.

Святий апостол Петро у своєму Другому соборному посланні казав: неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою (2 Пет. 3, 16).

А ось слова святого апостола Павла: Як будуть проповідувати, коли не будуть послані? (Рим. 10,15). Служителі Церкви, архієреї та священики, послані на проповідь: священиків посилають архієреї, а архієреї отримали цю владу від апостолів, апостолам же наказав пасти Своє стадо Сам Господь: Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене (Лк. 10, 16).

Ці слова прямо стосуються і сектантів, які не слухають служителів Церкви, і таким чином, відкидають Самого Господа Ісуса Христа і Отця, Який послав Його. Відрікшись від Божественної Істини, сектанти потоптали заповіді Божі, відкинули Таїнства Церкви і самі собі привласнили право проповідувати. Як же і що будуть вони проповідувати, якщо вони не послані?

Немає тяжчого гріха, аніж розколи і розділення в Церкві Христовій. Так говорили всі великі святителі. Наведу слова священномученика Кипріана: «Люди, що не дотримуються союзу і тісного спілкування з Церквою, хоч би віддали себе на смерть за сповідання імені Христового, гріх їхній не змиється і самою кров'ю: незгладима і тяжка вина розділення не очищається навіть кров'ю». А інший священномученик - Ігнатій Богоносець - сказав так: «Не обманюйте себе, брати, хто піде за тим, хто чинить розкол, той не успадковує царства Божого».

Бачите, який жахливий гріх - розкол і сектантство, як страшно ухилятися від Церкви Христової і йти за єретиками. Святі апостоли багаторазово попереджали нас про це. У Посланні до римлян ап. Павло каже: Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх (Рим. 16, 17).

Господь Ісус Христос сказав: Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині - хижі вовки (МФ. 7, 15).

Знайте, люди Божі, що сектанти лицемірні, що вони приходять, надівши личину любові і смиренності. Вони надзвичайно хитрі: тонко підлещують слух, прикидаються святими, полонять «любов'ю», увагою до вас, заманюють у свої тенета, і в цих мережах ви загинете.

Святий апостол Павло у Посланнях до солунян і галатів закликає: Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням (2 Фес. 2, 15). Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! (Гал. 1, 8).

Всіх тих, хто перебуває в сектах, хто спокушає людей своїми псевдовченнями, апостол Павло піддає анафемі. І слідуючи його словам, свята Церква в день Торжества Православ'я анафематствує всіх єретиків, всіх, хто не визнає Вселенських Соборів і Священного Передання. Пам'ятайте і знайте, що якщо вас хтось спокусить і захопить у сектантство, то ви підлягаєте анафемі, вічного прокляття. Що може бути страшніше? Я не знаю. Я лиш можу вас благати, як благав святий ап. Павло, берегтися цих хижаків, берегтися тих, хто чинить розколи, ніколи не ходити на їхні збори, інакше будете отруєні їх отрутою. Бійтеся, як вогню, спілкування з єретиками, з сектантами. Тримайтеся тієї віри, якої навчає нас свята Церква - віри євангельської, віри Христової, віри апостольської, і спасе вас Господь Ісус Христос. Амінь.

Свт. Лука Кримський (Войно-Ясенецький), 25 березня 1945 р.

АВТОКЕФАЛІЯ