Святитель Микита, єпископ Новгородський, в молоді роки вступив до Києво-Печерського монастиря і незабаром побажав піти в затвор. Ігумен попереджав його про передчасність такого подвигу для молодого ченця, але він, понадіявшись на свої сили, не послухався. У затворі святий Микита впав у спокусу. Диявол явився йому у вигляді Ангела, і недосвідчений подвижник вклонився йому. Біс дав йому пораду, як такому, що вже досягнув досконалості: "Ти не молися, а тільки читай і вчи інших, а я буду молитися за тебе", - і став близько затворника, роблячи вигляд, що молиться за нього. Спокушений інок Микита перевершив всіх у знанні книг Старого Завіту, а про Євангелії ні говорити, ні слухати не хотів. Києво-Печерські старці прийшли до спокушеного і, помолившись, відігнали від нього біса. Після цього преподобний Микита, залишивши з благословення старців затвор, жив у суворому пості й молитві, найбільше вправляючись у послуху та смиренні. Милосердний Господь, за молитвами святих старців, звів його з глибини падіння на високу ступінь духовної досконалості.

Згодом він був поставлений єпископом у Новгород і за своє святе життя був нагороджений від Бога даром чудотворення. Одного разу під час посухи він молитвою звів дощ з Неба, іншим разом за його молитвами в місті припинилася пожежа. 13 років керував святитель Микита новгородською паствою і мирно помер у 1109 році. У 1558 році, за царя Івана Васильовича, відбулося прославлення святителя. Мощі його спочивають нині в церкві святого апостола Филипа в Новгороді.