Христос є камiнь спотикання i предмет суперечок у всi вiки

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Коли на 40-й день пiсля народження Пресвята Дiва Марiя та праведний Йосиф принесли Немовля Iсуса до храму, щоб виконати все, чого вимагав Закон, сюди прийшов праведний Симеон, будучи приведений Святим Духом. Вiн взяв на руки Немовля Iсуса i сказав пророчi слова: "Ось лежить Цей на падiння i на пiднесення багатьох... i на знак сперечання" (Лк. 2, 34).

Дух Святий, Який знає наперед, що буде з кожною людиною, вiдкрив праведному Симеону, що Iсус Христос буде для свiту знаком суперечок. Пiзнiше Сам Христос сказав про Себе, що Вiн є той камiнь, що коли хто на нього впаде, розiб'ється, i на кого вiн впаде, того розчавить (Мф. 21, 44). Апостол Петро теж говорить про Христа як про камiнь спотикання. Вiн говорить, що Христос є камiнь коштовний, i хто вiрує в Нього, не осоромиться; для неслухняних же, що не вiрують, Вiн є камiнь спотикання i камiнь спокуси (1 Пет. 2, 7). Отже, праведний Симеон називає Христа знаком сперечання, а апостол Петро - каменем спотикання.

I дiйсно, все земне життя Господа нашого Iсуса Христа було знаком сперечання; i до цього часу Вiн залишається для багатьох каменем спотикання. Однi вiрили, що Вiн є Син Божий, iншi не вiрили. А цар Iрод навiть хотiв убити Його. На запитання Iсуса Христа, за кого ученики визнають Його, апостол Петро вiдповiв: "Ти - Христос, Син Бога Живого" (Мф. 16, 16). А книжники i фарисеї говорили про Христа, що Вiн силою князя бiсiвського виганяє злих духiв, i не вiрили в Його чудеса. Навiть коли Христос воскрес iз мертвих, юдейськi первосвященики не повiрили в Нього, хоч i переконалися, що Вiн дiйсно воскрес. Вони пiдкупили воїнiв, якi охороняли грiб померлого Христа, i розповсюджували у мiстi чутки, нiби ученики украли Його тiло, коли сторожа спала.

Iсус Христос вознiсся на небо, а суперечки навколо Нього тривали. Юдеї не вiрили, що Iсус є Месiя, Який прийшов спасти людей. Апостоли й iншi Його послiдовники говорили, що Iсус є дiйсно Христос - Спаситель свiту i що вони свiдки Його воскресiння iз мертвих.

Суперечки навколо Iсуса Христа були не тiльки мiж невiруючими юдеями та Його учениками i послiдовниками, а навiть i помiж християн. З'явились єретики, якi навчали, що Христос, будучи Сином Божим, не мiг бути справжньою людиною i мати плоть. Iншi єретики вчили навпаки, що Син Божий, Господь наш Iсус Христос, не є Творцем всесвiту, а Сам є творiнням, i тому не може називатися рiвним Богу Отцю. Нарештi Церква подолала всi єресi. Вона прийняла Символ вiри, який ми маємо за основу нашої вiри. Але суперечки навколо Христа не припинились.

Спочатку так званi просвiтителi, а потiм атеїсти поставили пiд сумнiв: а чи iснував взагалi Iсус Христос як iсторична особа. Атеїсти до останнього часу стверджували, що Iсус Христос - це мiф; Його в iсторiї не було. Правдивi християни сповiдують, що Iсус Христос є iстинний Бог i iстинний чоловiк, Одна з трьох Осiб Святої Тройцi, Спаситель свiту. Але навiть i серед християн, переважно серед представникiв протестантських течiй, знаходяться такi, що не вiрять в чудеса Христовi i Його тiлесне воскресiння. Для них все надприродне в земному життi Христа - це камiнь спотикання. Всi протестанти вiдкидають iкону Христову. Вона для них предмет спокуси. Свої зображення баптисти, євангелiсти та iншi протестанти сприймають як нормальне явище, а зображення Спасителя як iстинного чоловiка терпiти не можуть.

У наш час певна частина молодi, i не тiльки молодi, не сприймає Iсуса Христа таким, яким сповiдує Його свята Церква упродовж майже 2000 рокiв. Тоталiтарнi секти проповiдують Христа на свiй смак. I в цьому немає нiчого, не передбаченого Богом. Дух Святий вiдкрив праведному Симеону, що Христос завжди буде предметом суперечок. I ось ми - свiдки цих суперечок. Христос є дiйсно камiнь коштовний i камiнь спотикання, але горе тому, на кого цей камiнь впаде, - вiн його розчавить.

Браття i сестри! Суперечки про Христа, як ми знаємо, ведуться i серед православних. Однi з них, так званi канонiчнi православнi, говорять: не ходiть в такi-то церкви, бо там нема благодатi, тому що там нiбито немає Христа. Ненависть затьмарила розум їхнiй, i вони перестали розумiти православне вiровчення, що там, де вiдправляється Таїнство святої Євхаристiї, там i Христос. Там, де єпископ, там i Церква. Так свiдчить св. Iгнатiй Богоносець - апостольський муж I ст. Православна Церква сповiдує i проповiдує це вчення донинi. Про цих так званих канонiчних православних християн можна сказати, що для них Христос є каменем спотикання, тому що вони не розумiють, що Христос прийшов у свiт, щоб спасти кожну людину, а не тiльки "канонiчних вiруючих".

Суперечки про Христа набули великого напруження в надто гострих формах. Але Камiнь-Христос щодалi все глибше входить в життя свiту. Вiн залишається незмiнно близьким до людей, живим i коштовним. Навiть через те, що Вiн є постiйним предметом суперечок, - для одних як камiнь спасiння, для iнших як камiнь спотикання, - але i для тих i для iнших Вiн є живий, близький до життя свiту. Бо хiба велись би такi гострi суперечки через Того, Хто не має життя в Собi (Iн. 5, 26)?

Браття i сестри! Для кого Христос є камiнь, i навiть скеля, той не захитається в життi, в яких би умовах вiн не жив i яких би спокус i страждань не зазнавав. Христос - це та сила, яка надихає людину на подвиг, яка перемагає страждання, яка дає людинi надiю на краще, яка спiвчуває i говорить з людиною у тайниках її душi.  

Будемо стояти на каменi вiри - на Христi - i не захитаємося!

Амiнь!

Православний погляд