Дорогі браття і сестри!

Світ і Душа - ось два поняття, які люди не можуть пізнати, бо думка людська, якою б вона досконалою і переконливою нам не здавалась, є не зовсім правдивою. Весь розум людський часто зосереджений в очах і тому люди цінують тільки те, що бачать, а чого не бачать, то того не цінують.Бачимо ми світ - і цінуємо його більше, навіть інколи занадто. Не бачимо ми душі - тому зовсім її не цінуємо.

Скільки людей різних соціальних прошарків, багаті та бідні, царі та князі, раби та вбогі насолоджувались земною славою, красотою та багатством. А що ж вони придбали наприкінці свого земного життя? Що понесли з собою в могилу? Померли вони і весь світ для них помер. Але загубивши душу свою заради світу, вони втратили все: небо, рай, вічне життя. Тому то, яка користь людині, якщо вона придбає світ, який закінчується для неї разом з життям, а загубить душу свою безсмертну.

Ми часто споглядаємо мінливість світу. Ми бачимо як його блага для нас досягнути буває важко. Бачимо скільки у світі навколо нас турбот, страху, заздрощів, розрух, потрясінь, війн. Бачимо скільки неправди, страждань і хвороб. Бачимо скільки хитрісних задумів людських терзають і коливають спокій світу. Як швидко протікає наше життя, легко в'яне, миттєво знищується вся насолода і радість світу. Ми дійсно добре знаємо, що таке світ. Але ми воістину не знаємо, що таке душа, бо не бачимо її красоти, ні її природи. Але вона в кожного із нас єдина і втративши її, ми втрачаємо все; вона є безсмертною і загубивши її ми загубимо все.

Творча премудрість і сила Божа явила три особливості при створенні людини. Перш за все Творець одним словом створив все земне і небесне. Але при створенні людини Він не тільки сказав слово, але перед тим немов подумав, порадився, бо сказав: «Створимо людину...» (Бут. 1, 26). Цьому дивувався святий Григорій Ніський, говорячи: «О чудо все постає до буття одним словом, немає ніякої перед тим ради, а до створення людини Творець всього приступає обдумано». Друге - для створення людини Бог не тільки говорив, але й і діяв. Щоб створити тіло, Він взяв своїми Божественними руками (це слід розуміти відповідно до Бога) перст (порох) взявши від землі; а щоб створити душу, Він вдихнув в неї дихання життя із Своїх Божественних вуст (Бут. 2, 7). І третє - ні одне творіння не створене за образом Божим. Цієї честі удостоїлась лише людина, створена за образом і подобою Божою. Але людина є образ і подоба Божа не за тілом, а за душею, яка є дух, як і Бог є Дух. В цьому полягають вродженні властивості душі, в цьому її і благородність.

Якщо порівняти душу і самих святих ангелів, то невідомо в чому вони її перевищать. Вони мають розумову природу - і душа є розум; вони безтілесні - і душа є дух, вони безсмертні - і душа також. Душа є образом Божим у трьох відношеннях: за природою благодаттю і славою. Якщо ж ми бачачи таке Божественне походження душі зневажаємо її, то скажіть яку кару ми можемо понести, коли в нечистоту кидаємо образ Божий. Душа в нас одна і заради неї створене все земне і небесне, заради якої трудиться природа, рухається небо, сяє сонце, плодоносить земля, з'являються рослини і тварини, заради якої насаджується рай, приготоване Царство Небесне, безкінечні блаженства, безмежна слава і всі блага вічного життя, яких «не бачило око, і вухо не чуло і на серце людини не приходило» (1 Кор. 2, 9). Отже загубивши душу ми все це вмить  втрачаємо. Щоб випробувати праведного Іова, Бог дав дияволу владу спокушувати його, наносити йому шкоду в дітях і у його власному здоров'ї, але «тільки душу його збережи», сказав Господь (Іов. 1, 12; 2, 6). Чому ж Господь все відібрав у праведного Іова: поля і стада, дружину, дітей і навіть здоров'я, а душі наказав його не торкатися? І ось святитель Іоанн Золотоустий дає нам відповідь: « А тому, що всього того багато, і якщо воно зазнає втрати, то ми можемо користуватися іншим. Якщо одне сьогодні втратилось, то завтра знайдеться, як і знайшов це Іов в три, в чотири рази більше ніж мав до втрати. А душа, вона єдина, від неї залежить все, і якщо ми її загубимо, то як жити будемо?».

Святе Писання стверджує, що душа є безсмертна. «Образ світу цього минає», - каже нам апостол Павло. Рано чи пізно прийде смерть. Все, що ми нажили в задоволення, ми залишаємо. «Усяка плоть - трава, і уся краса її - як цвіт польовий. Засихає трава, в'яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ - трава» (Іс. 40, 6,7). В нас безсмертною є душа, яка живе вічно і тому «яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8, 36).

Сьогодні, дорогі браття і сестри, ми бачимо образ Чесного і Животворчого Хреста на середині храму. Трепетом своєї душі ми відчуваємо наближання великого свята Воскресіння Господнього. Ми Христа Спасителя, нашого істинного Бога називаємо переможцем. І, як попереду переможців несуть знамена їхньої перемоги, так і ми винесли на середину храму, напередодні побідоносної ходи Воскреслого Спасителя, Його Знамено перемоги. Господь і Бог наш дав нам Своє дихання, пролив за нас Свою Кров, щоб викупити нас, дарував нам купіль Божественного хрещення, щоб омити нас, встановив покаяння, щоб нас очистити, приготував трапезу пречистих Тайн, щоб нас наситити, заснував тут Церкву, щоб нас освятити, а там рай, щоб дарувати нам блаженство. Бачачи такі блага хіба ми можемо занапастити свою душу? Господи даруй нам сьогодні Твою благодать, щоб ми придбали свої душі для Твого Царства і вічних благ. Амінь!

Проповідь укладена за словом святителя Іллі Мінятія

Офіційний сайт Львівсько-Сокальської Єпархії