"Благовіствуй, земле, радість велику,

небеса оспівуйте славу Божу".

У найдавніших сказаннях про Пресвяту Діву відображені відголоски Священного Передання, на історичній основі якого Церква встановила свята на честь Діви Марії. Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина Любові Божої. Відкрилася дорога до Неба, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини усе, що благоволив Господь, приготував і дарував для її користі і спасіння. Відкривається Небо, Престол херувимський, і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.

Сьогодні ми з вами, дорогі брати і сестри, святкуємо одне з найбільших свят у церковному році - це свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. В слові "Благовіщення" криється вся суть сьогоднішнього свята. Благовіщення - це радісна, щаслива звістка про прихід на землю довгоочікуваного Месії, котрого Бог обіцяв першим людям ще у раю.

Вшанування Церквою Богородиці проявилося у встановленні щорічних святкувань усіх основних подій Її земного життя, звершених Нею знамень і чудес, милостей і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасительного Божого Промислу.

Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення і найбільшу святість. У небесній славі, де Божественне світло передається від одного ангельського ликостояння іншому, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою "чеснійшою від Херувимів і незрівнянно славнійшою від Серафимів".

Радісно й урочисто в день нинішнього свята Благовіщення Божої Матері ми згадуємо виявлення в світі тайни божественної любови до нас грішних. Гріх запанував серед роду людського, віддаливши його від Господа Бога. І навіть найправедніші з людей томилися в такому стані, молилися та терпеливо сподівалися Божого милосердя. І Отець Небесний, з безмежного милосердя до роду людського послав в світ свого Єдинородного Сина, щоб він своєю наукою і життям опромінив людей світлом вічної правди, своїми стражданнями надолужив Божому Правосуддю та, врешті, своїм воскресінням звільнив їх від жаху пекла, привівши їх до райських осель Отця Небесного. Але для цієї Божої тайни потрібний був сосуд, який би міг прийняти Самого Божого Сина, і таким сосудом стала Пречиста Діва Марія. Саме тому так багато уваги особі Пресвятої Богородиці надано у Священному Переданні та християнській апокрифіці, які дозволяють нам уявно і містично відтворити подію.

У молитвах випрошена праведними родителями в Господа Бога, вихована під благодатним покровом храму, чиста і непорочна, оселилась Вона в домі праведного старця, теслі Йосифа. Тут вона трудилася і щиро молилася за грішне людство.

Наближалася урочиста хвилина, на яку чекали покоління. Свята Діва схилилася над книгою, читаючи пророцтво Ісаї про народження Спасителя Світу: "Це Діва в утробі прийме і народить Сина і дадуть Йому ім'я Емануїл" (Іс. 7, 14). "Яким же чином і коли збудеться це дивне і надзвичайне для дівочої природи "зачаття і народження?" - роздумує Діва Марія над прочитаним. Але Вона не має найменшого сумніву щодо сповнення слів Пророка Ісаї, вірить в прихід на землю Спасителя, і радіє щастям тієї Діви, від якої Він народиться. "О, яка я була б щаслива, щоб бути хоч останньою служницею у цієї Діви!", - думає Марія в своєму смиренні. І саме в час цих побожних роздумувань з'являється перед Нею Архангел Гавриїл і сповіщає їй: "Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками. Ти знайшла благодать у Бога. І от зачнеш в утробі, і породиш Сина, і даси Йому ім'я Ісус. Він величний буде і Сином Вишнього назветься" (Лк. 1, 28-32). Пресвята Діва Марія, що сподобилася благодаті Божої, з покорою прийняла цю вістку, сказавши: "Я раба Господня; нехай буде мені за словом Твоїм" (Лк. 1, 38).

Ця радісна новина була закритою від людей, а сповіщена тільки Марії, хоч Єлизавета, родичка Марії, наповнена Святим Духом, назвала Марію благословенною між жінками та дивувалася звідки їй така шана, що "прийшла до мене мати Господа мого?" (Лк. 1, 43). Радість Єлизавети наповнила серце Марії, розливаючись понад край. Марія, мабуть, бажала з кимось поділитися цією благословенною вісткою. Можливо, бажала сповістити це Йосифові та раптом зупинилася. Що вона скаже Йосифові? Чи повірить він в те, що і їй не вкладається в голові? - Без мужа зачала сина? Що ж подумає про неї Йосиф? Такими думками тривожилась й томилася її душа. Йосиф, так вірив у її невинність. Яка буде її дальша доля і доля Йосифа? Одна надія в цьому на Бога. І Марія з довір'ям до Бога поручає все в Господні руки. В руки Творця віддала свою і Йосифову долю, а разом з тим і долю всіх людей.

Найбільший дар благословення Господа Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її будуть ублажати всі роди (Лк. 1, 48). Усі покоління людей, які прийшли завдяки Її смиренню до торжества в їхньому житті благодаті й істини (Ін. 1, 17), будуть прославляти Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде простиратися на всі покоління до тих, хто має страх Його (Лк. 1, 50). Шанування Пресвятої Діви було встановлено в апостольській громаді (Дії. 1, 14), поширилося з Ізраїлю в Християнських Церквах, що утворилися в Сирії, Малій Азії, Італії й інших країнах стародавнього світу. Остаточно і загальноцерковно воно було утверджене на Халкідонському, IV Вселенському Cоборі.

Прославляючи сьогодні Божу Матір, що послужила такій великій таємниці, навчімося, дорогі браття і сестри, від Неї справжньої покори. Глибока покора Пречистої Діви Марії була все життя її невід'ємною прикметою. Будучи Матір'ю Спасителя, Вона з безприкладною покорою переносила тяжкі хвилини хресних страждань Сина Свого; після воскресіння Його з мертвих і вознесіння на небо до Бога Отця решту днів свого земного життя проводила в молитовному подвигу в домі апостола Іоана Богослова. Чесніша від Херувимів і незрівняно славніша від Серафимів своїм життям вчить нас грішних однієї з найголовніших християнських чеснот - лагідності та смирення, що є необхідним не тільки для осягнення Царства Божого, але і для осягнення наших великих чоловіколюбних ідеалів ще тут на землі. Перед своїми духовними очима завжди маймо образ Христа Спасителя, нашого Божественного Вчителя, що навчив нас правдивого смирення, а до Пресвятої Діви Марії, що за своє смирення сподобилася нині благої і радісної вісти від Архангела, прибігаймо зі щирими молитвами, щоб оберігала нас від гріха гордині та щоб допомагала і нам бути покірними у всьому волі Божій.

Свящ. Іван Голуб

Офіційний сайт Львівсько-Сокальської Єпархії