Свята мучениця Матрона Солунська постраждала в III або IV столітті. Вона була рабинею юдейка Павтили, дружини одного з солунських воєначальників. Павтила примушувала свою рабиню до відступництва і навернення до юдейства, але свята Матрона, з юних років пізнала віру Христову, ще твердіше увірувала в Христа і таємно від злісної пані ходила до церкви.

Одного разу Павтила, дізнавшись, що блаженна Матрона була в церкві, з гнівом запитала: "Чому ти не пішла в нашу синагогу, а ходила до церкви християнської?" Свята Матрона сміливо відповіла: "Тому що в Християнській Церкві присутній Бог, а від синагоги юдейської Він відступив". Павтила розлютилася і без пощади била святу Матрону, а потім, зв'язавши, замкнула її в темній комірці. Вранці Павтила виявила, що свята Матрона невідомою Силою звільнена від пут. У гніві Павтила побила мученицю майже до смерті, потім ще сильніше пов'язала її і закрила в тій же комірчині, запечатавши двері, щоб страждальниці ніхто не зміг допомогти. Протягом чотирьох днів свята мучениця перебувала без води і їжі, а коли Павтила відкрила двері, знову побачила святу Матрону, яка стоячи навколшки молилася і була вільною від пут. У страшній люті Павтила стала бити святу мученицю товстими палицями і, коли свята вже ледве дихала, жорстока юдейка закрила її в тому ж приміщенні, де мучениця Матрона і віддала дух свій Богові.

Тіло святої мучениці за розпорядженням Павтили було скинуто з міської стіни. Християни підняли багатостраждальне тіло святої мучениці Матрони і з честю поховали. Згодом Олександр, єпископ Солунський, побудував церкву в ім'я святої мучениці Матрони, у якій знаходились її святі мощі, що прославилися чудотвореннями.

Мучительку Павтилу незабаром збагнув суд Божий. На тому місці, де було скинуто з високої стіни тіло святої Мотрони, вона сама оступилась, впала і розбилася, отримавши заслужене покарання.