Священномученик Іриней постраждав під час гоніння на християн при римських імператорах Диоклитіані і Максиміані (284 - 305).

Він був пресвітером, разом з дружиною виховував дітей у християнському благочесті і користувався великою повагою за свою освіченість і строгий спосіб життя.  

Пізніше він був поставлений єпископом в місто Сирмій в Паннонії (сучасна Угорщина). За гарячу проповідь Христової віри він був схоплений і постав перед правителем Пробом. За відмову відректися від Христа і принести жертву язичницьким богам святого передали на муки. Очевидцями катувань були батьки, родичі та друзі святителя, які намагалися вмовити його підкоритися, але мученик залишався непохитним.

Після жорстоких мук святий сповідник довго перебував у в'язниці. Проб намагався зломити волю мученика, умовляючи його пощадити своє життя заради синів. Але мученик відповів: "Сини мої вірують в Бога, Котрий подбає про них, мене ж ніщо не змусить зректися мого Христа". Правитель наказав кинути святого у річку. Мученика привели на міст через річку Саву, де він, ставши на коліна, в останній раз звернувся з молитвою до Господа за паству Сирмійської Церкви. Після молитви священномученика Іринея обезголовили, а тіло кинули в річку.